26.01.2018 №363/1436/17
26 січня 2018 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017110340000020 по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель Волинської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, має середньо спеціальну освіту, призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 та обіймаючого посаду помічника гранатометника 2 відділення 1 взводу роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення (змішаного) військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,-
15.04.2015 року солдат ОСОБА_5 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову строкову службу. 20.08.2015 року солдат ОСОБА_5 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України строком на 3 роки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2015 року № 186 ОСОБА_5 призначено на посаду помічника гранатометника 2 відділення 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення (змішаного) вказаної військової частини.
Відповідно до вимог ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу Президента України від 17.03.2014 №303 «Про часткову мобілізацію», продовжено його Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» і триває по цей час.
Відповідно до вимог ч.ч. 3, 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
З моменту оголошення мобілізації чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з вимогами п. 10 ст. 1 Закону України «Про оборону України» - особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацією, а відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 затвердженого Законом України від 15.01.2015 № 113-VIII, на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва оголошена часткова мобілізація.
Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Проходячи військову службу за контрактом, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХІV (далі - Статутів) повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Так, 02.02.2017 року обвинувачений ОСОБА_5 проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується по АДРЕСА_2 та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, самовільно, без дозволу відповідних начальників та командирів залишив військову частину, незаконно припинив виконувати свої службові обов'язки та проводив час на власний розсуд. 10.04.2017 ОСОБА_5 заявив про себе, добровільно з'явившись до військової прокуратури Дарницького гарнізону.
Обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні передбаченому ч.4 ст.407 КК України визнав у повному обсязі.
Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Тому, за згодою учасників процесу, судом вирішено провести допит обвинуваченого та дослідити обліково-характеризуючі дані щодо обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та пояснив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З 02.02.2017 року без дозволу начальників залишив військову частину та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання. У вчиненому розкаювався.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану. Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 407 КК України.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст. 407 ч. 4 КК України, ступінь тяжкості вказаного злочину, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_5 - раніше не судимий, за місцем проходження служби характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість скоєного злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , пом'якшуючі покарання обставини, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, суд вважає можливим виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства та у відношенні нього можливо застосувати ст.75, 76 КК України.
На думку суду, саме за таких обставин в повній мірі буде дотримано положення статті 50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом порядку обмеження прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Цивільній позов не заявлено.
Керуючисьст.ст.368-370, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він впродовж іспитового строку 1 (одного) року не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1