25 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11717/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,
з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними за апеляційною скаргою Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 09 листопада 2017 року (суддя Корецька В.В., 09.11.2017, м. Ківерці),
03 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Рожищенське ОУПФУ) про визнання неправомірним рішення про відмову у перерахунку пенсії як інваліду 2-ї групи внаслідок професійного захворювання, зобов'язання призначити пенсію як інваліду 2-ї групи внаслідок професійного захворювання та здійснити її перерахунок з врахуванням виплачених сум з часу звернення із заявою про призначення даного виду пенсії.
Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 09 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії задоволено. Визнано неправомірним рішення Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії як інваліду ІІ групи внаслідок професійного захворювання. Зобов'язано Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію як інваліду ІІ групи внаслідок професійного захворювання та здійснити її перерахунок з врахуванням виплачених сум з часу звернення із заявою про призначення даного виду пенсії.
Із цією постановою не погодилося Рожищенське ОУПФУ та оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати. В обґрунтування вимог апелянт, зокрема, зазначив, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки він не звертався особисто до управління Фонду із заявою встановленого зразка про призначення та виплату пенсії відповідно до вимог статті 44 Закону №1058-IV та необхідним пакетом документів, що визначає право на даний вид пенсії, а відтак територіальний орган ПФУ не приймав рішення про відмову в призначенні пенсії.
Крім того, зазначає, що встановлення причин настання інвалідності належить до компетенції медико-соціальних експертних комісій, а тому цей факт не може встановлюватись в судовому порядку, що не було враховано Ківерцівським районним судом при винесенні рішень від 25.07.2008 №2-0-31/08 та від 08.12.2009 №2-0-105/09. В судовому порядку встановлення вказаних обставин можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Також зазначає про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Позивач подав суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 пояснила, що судовими рішеннями встановлено факт професійного захворювання і зв'язок з його роботою. Отже, підстав для відмови у перерахунку пенсії не було.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 05.06.1967 року отримує пенсію по інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання.
Відповідно до рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25.07.2008 року встановлено факт, що під час роботи на Павлодарському тракторному заводі ОСОБА_1 отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу (а.с. 71).
Також, згідно рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.12.2009 року встановлено факт причинного зв'язку між отриманням ОСОБА_1 під час роботи на Павлодарському тракторному заводі професійного захворювання та настанням у нього інвалідності (а.с. 73).
06.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області про призначення йому пенсії, що пов'язана з професійним захворюванням згідно рішень Ківерцівського районного суду Волинської області, які підтверджують наявність професійного захворювання і причинний зв'язок між професійним захворюванням на настанням інвалідності (а.с. 74).
Згідно відповіді Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №3765/02-29 від 23.09.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання, оскільки для перерахунку його пенсії по інвалідності від професійного захворювання необхідна відповідна виписка з акту огляду МСЕК, а не рішення суду.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу безпідставно відмовлено у призначенні спірної пенсії.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІУ.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат, а також умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до норм статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: а)трудового каліцтва або професійного захворювання;б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Абзацом 2 статті 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затверджуваного Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 30 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Вимогами ч. 2 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
Статтею 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема передбачено, що список професійних захворювань затверджується в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 64, 65, 66, 67 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року встановлено, що віднесення захворювання до професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 14 та переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1662 від 8 листопада 2000 року.
У разі підозри на професійне захворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника на консультацію до лікаря-профпатолога Автономної Республіки Крим, області або міста з документами, перелік яких визначено у додатку 14.
Для встановлення остаточного діагнозу та зв'язку захворювання з впливом шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу лікар-профпатолог Автономної Республіки Крим, області або міста направляє хворого до спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу з відповідними документами.
До спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу в разі потреби для встановлення діагнозу може направлятися також хворий, який проходить обстеження у будь-якому науковому інституті (установі) медичного профілю.
Спеціалізовані профпатологічні лікувально-профілактичні заклади проводять амбулаторне та/або стаціонарне обстеження хворих і встановлюють діагноз професійного захворювання.
Пунктом 1.3 Розділу І Інструкції про встановлення груп інвалідності затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 561 від 05.09.2011 встановлено, що відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення) передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Згідно з п. 4 Положення медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Вимогами пунктів 15, 17 Положення передбачено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до п. 24 Положення комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Враховуючи наведене законодавством передбачено чіткий порядок встановлення наявності професійного захворювання та причинного зв'язку між професійним захворюванням та настанням інвалідності.
Питання про встановлення наявності професійного захворювання покладається на лікувально-профілактичні заклади.
Питання про встановлення причинного зв'язку між професійним захворюванням та настанням інвалідності покладається на медико-соціальні експертні комісії.
Зі змісту Рекомендації № К (80) Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли орган може обирати з кількох юридичних допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Згідно вимог статей 31, 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Проте, у рішеннях Ківерцівського районного суду Волинської області не встановлено процедуру встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, ступеня втрати працездатності, групу інвалідності позивача, від чого залежать розміри пенсійних виплат, тому у відповідача були відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1
З урахуванням наведеного, помилковим є посилання суду першої інстанції на те, що рішеннями Ківерцівського районного суду Волинської області встановлено факт, якій підтверджує наявність професійного захворювання і причинний зв'язок між професійним захворюванням та настанням інвалідності, оскільки наявність зазначених рішень не позбавляє обов'язку дотримання чітко встановленого законодавством України порядку встановлення відповідними органами факту наявності професійного захворювання і причинного зв'язку між ним та настанням інвалідності, визначення групи інвалідності.
Позивач не позбавлений права на підставі зазначених рішень звернутися до відповідних лікувально-профілактичного закладу та медико-соціальної експертної комісії.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити та скасувати оскаржуване судове рішення з прийняттям нового про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задовольнити, постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 09 листопада 2017 року у справі № 158/823/17 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст складено 25 січня 2018 року.