Справа № 826/9754/16 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
23 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Кузик М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2017 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Логістик» про застосування арешту коштів платника, -
Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:
- застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Логістик».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2016 року та відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено наказ від 02.06.2016 № 3482, яким призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Українські фермери» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013-31.12.2016, тривалістю 10 робочих днів з 22.06.2016 по дату завершення перевірки.
06.06.2016 позивач направив відповідачу повідомлення та копію наказу від 02.06.2016 № 3482 про проведення документальної планової виїзної перевірки.
22.06.2016 наказом Головного управління ДФС у м. Києві № 3905 внесено зміни до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 02.06.2016 № 3482 «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Українські фермери», а саме: назву підприємства ТОВ «Українські фермери» у всіх відмінках замінено на товариство з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» у відповідних відмінках.
23.06.2016 посадові особи контролюючого органу вручили директору ТОВ «Українські ферми» наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 22.06.2016 № 3905, однак останній відмовив у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, про що ревізорами-інспекторами складено акт недопуску посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення документальної планової виїзної перевірки від 23.06.2016 № 260/26-15-14-02-04.
Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 24.06.2016 № 14196 застосовано умовний арешт майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ферми», що перебуває за адресами: м. Київ, вул. Жилянська, 31; м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, 31-А; м. Київ, бульвар Лесі Українки, 29, кв. 42/Лесі Українки, 11, кв. 38; м. Київ, Печерський район, вул. Червоноармійська, 131, кв. (офіс) 63; м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, 11, кв. 38; м. Київ, проспект Перемоги, 62-Б.
Також, позивач вважає, що відмова у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є підставою для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Українські ферми», з огляду на що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві і звернулось до суду з даним позовом.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» від 01.11.2017 № 01/11/17-02 було змінено найменування юридичної особи на товариство з обмеженою відповідальністю «Концепт Логістик».
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що арешт майна відповідача, застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДФС у м. Києві від 24.06.2016 № 14196 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Українські ферми», не був підтверджений судом, а тому відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки платник податків відмовився допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, то необхідно застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках відповідача, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 77.6 статті 76 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Згідно з пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Таким чином, арешт майна платника є наслідком дій платника та може бути застосовано з двох підстав: якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Разом з цим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно з пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Таким чином, законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Підпунктом 94.19.1 пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Враховуючи вимоги статті 94 Податкового кодексу України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
При цьому, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.04.2017 у справі № К/800/19214/16.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, арешт майна відповідача, застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДФС у м. Києві від 24.06.2016 № 14196 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Українські ферми», судом підтверджений не був.
Щодо цього колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що з програми «Діловодство Окружного адміністративного суду (ДСС)» Окружного адміністративного суду міста Києва вбачається, що ухвалою суду від 30.06.2016 закрито провадження у справі № 826/9743/16 за поданням Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016,
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 22.06.2016 № 3905, яким внесено зміни до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 02.06.2016 № 3482 «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Українські фермери», а саме: назву підприємства ТОВ «Українські фермери» у всіх відмінках замінено на товариство з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» у відповідних відмінках, було надано відповідачу 23.06.2016, тобто з порушенням процедури проведення перевірки, позаяк остання розпочалася 22.06.2016.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявність підстав для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Концепт Логістик»
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становив 1 378 грн.
Як вбачається з матеріалів справи предметом даного спору є застосування адміністративного арешту коштів на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Логістик».
Отже, ставка судового збору за подачу позову становить 1 378, 00 грн.
Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 515, 80 грн. (1 378, 00 грн. х 110 %)
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2017 - без змін.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1 515, 80 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.,
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 25.01.2018.