Справа № 712/12516/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Пироженко С.А. Суддя-доповідач Шурко О.І.
18 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає протиправними дії відповідача щодо відмови йому у переведенні на інший вид пенсії.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2017 року позов задоволено: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про відмову ОСОБА_3, у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-УІІ; визнано протиправним і скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, оформлене протоколом № 64/2 від 29.09.2017 року та протокол № 64/2 від 29.09.2017 року, яким ОСОБА_3 відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про прокуратуру»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області перевести ОСОБА_3, на пенсію по інвалідності відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII і здійснити перерахунок пенсії з 26.09.2017 року у розмірі 60 % заробітку згідно з довідкою прокуратури Черкаської області № 18- 214 вих-17 від 25.09.2017 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії до моменту здійснення перерахунку.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працює в органах прокуратури України з 08 січня 2002 року по даний час. Загальний стаж роботи позивача в органах прокуратури України згідно довідки відділу роботи з кадрами прокуратури Черкаської області № 11-629 вих-17 від 26.09.2017 року, станом на 26.09.2017 року становить 15 років 08 місяців 18 днів.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 543165 від 22 червня 2017 року позивачу установлено інвалідність II групи загального захворювання.
Позивачем 11 липня 2017 року до Управління пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області подано заяву про призначення пенсії по інвалідності, якою її взято на облік та призначено пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування».
26 вересня 2017 року позивачем до відповідача подано заяву про призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». До вказаної заяви було долучено документи про заробітну плату та довідка прокуратури Черкаської області про стаж роботи.
Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області своїм рішенням (протокол № 64/2 від 29.09.2017 року) відмовило позивачу у призначенні пенсії у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В листі зазначено, що Управління не має законодавчо визначених підстав для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Указане твердження мотивоване тим, що Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року мав набрати чинності з 25.04.2015 року. Водночас, Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру, щодо відтермінування набрання чинності» від 21.04.2015 року, змінив дату набрання чинності з 25.04.2015 року на 15.07.2015 року. З 01.06.2015 року згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» у зв'язку із неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», втратили чинність.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку обставина справи, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.
Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Згідно положень ч. 8 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Згідно з п. 5 Перехідних положень цього Закону положення Закону України "Про прокуратуру", в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35,частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про прокуратуру" гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.
Крім того, згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) у правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова позивачу в перерахунку пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, є необґрунтованою, адже зазначені положення стосуються порядку призначення пенсій, а не переведення на інший вид пенсії, також не підлягають застосуванню нові положення законодавства до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Більш того, таке застосування норм права суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, Закон України від 02.03.2015 року № 213-VІІ набрав чинності 01.04.2015р., а Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII набрав чинності 16.07.2015р. Отже, на момент набрання чинності Закону № 213-VІІ норми Закону №1697-VII не набрали чинності, а тому не могли бути скасовані.
Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірна відмова відповідача є протиправною, а тому даний адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
З підстав вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.
Повний текст постанови виготовлено 25.01.2018.