Справа №359/6600/13-ц
Провадження № 4с/359/88/2017
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
9 січня 2018 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Вознюка С.М.,
при секретарях Пугач Д.О.,
за участю представника стягувача (заявника) ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією цивільну справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого листа стягувачу, заінтересована особа (боржник) ОСОБА_3,
Представник ПАТ «ПУМБ» звернувся до суду з скаргою на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, посилаючись на те, що 11.02.2016 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості. Державним виконавцем 04.10.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 15.11.2017 року заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 виніс постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві. Того ж дня вказану постанову та оригінал виконавчого листа повернено ПАТ «ПУМБ».
За приписами п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2017 року (далі - Закон) державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Однак, державний виконавець проігнорував п.19 ч.2 ст.18 Закону та не звернувся до суду з поданням про встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника.
Також, державний виконавець не у повній мірі виконав вимоги ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь «ПУМБ» на виконанні перебував більше року, однак перевірка майнового стану боржниці була проведена лише єдиний раз без її повторення через визначений період часу, що мало б змогу виявити нерухоме та рухоме майно, отримати інформацію про доходи боржниці.
Державним виконавцем не вжито жодних заходів, щодо передачі майна на зберігання установам Національного банку України, та реалізації майна для виконання рішення суду. Крім цього, при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, державний виконавець взагалі проігнорував вищезазначений акт опису при поверненні виконавчого листа стягувачеві.
Також державним виконавцем не вжито всіх заходів, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема, не було подано подання про розшук боржника, не було подано подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти належні боржникові від інших осіб, не було з'ясовано про наявність іншого, майна, на яке можливо звернути стягнення, не було подано подання в суд щодо обмеження права виїзду за кордон боржникові, не здійснено дій щодо розшуку майна боржника, не викликано боржника до відділу та у разі його неявки без поважних причин не винесено постанову про привід.
Скаржник не погоджується з такими діями заступника начальника відділу, вважає їх неправомірними, та такими, що суперечать діючому законодавству і просить скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві та відновити виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду.
В судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав з підстав викладених в ній та просив їх задовольнити.
В судове засідання заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 не з'явився, про дату час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не відомі. Клопотань про перенесення розгляду справи суду не надходило.
Заінтересована особа ОСОБА_3В, в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Заслухавши представник скаржника, дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що 11.02.2016 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист по справі № 359/6600/13-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в сумі 377387 дол. США, що станом на 20.05.2014 року становить 4 502 229 грн. 29 коп. (а.с.6-7).
04.10.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52503185.
15.11.2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.
Відповідно до ч.5, 7 ст.26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Підставою для винесення вище вказаної постанови зазначено п.2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Однак, суд дійшов до висновку, що рішення заступника начальника відділу примусового виконання рішень про повернення виконавчого документа стягувачу є передчасним, виходячи з наступного.
Так, главою 7 Закону України «Про виконавче провадження» визначено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Згідно ч. 2, 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав. Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду. Отже, завданням державного виконавця є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Розглянувши дану скаргу та додані до неї матеріали, суд вважає, що державним виконавцем на момент винесення оскаржуваної постанови від 15.11.2017 року не було вжито усіх відповідних дій, спрямованих на виконання рішення суду, передбачених ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно із ч. 2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У відповідності до ст.36 ЗУ « Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. Розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
З матеріалів скарги вбачається, що достатніх виконавчих дій, спрямованих на забезпечення виконання виконавчого листа № 359/6600/13-ц, виданого 11.02.2016 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, державним виконавцем здійснено не було.
Відповідно до п.19 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Однак, державний виконавець не виконав приписи п.19 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та не звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за кордон.
Згідно листа Державної прикордонної служби України № 4215 від 30.05.2017 року боржником ОСОБА_3 неодноразово здійснювався перетин державного кордону України (а.с.22).
Згідно листа АТ «ОСОБА_5 Аваль» вбачається, що ОСОБА_3 відкрито в ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» рахунок №26052401029174, на якому відсутні кошти, та рахунок № 26259401202881, залишок коштів на якому станом на 16.08.2017 року склад 16576,33 грн. (а.с.24).
20.12.2016 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській обл. Урбанською Л.А. винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться рахунку №26052401029175 (а.с.24).
Разом з тим державним виконавцем не накладено арешт на рахунок боржника № 26259401202881 та не вчинено дій щодо списання з даного рахунку грошових коштів.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем не в повній мірі дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема державний виконавець зобов'язаний був вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено та своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії, здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем передчасно та з порушенням чинного законодавства, а тому скарга ПАТ «ПУМБ» є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати віднести на рахунок державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 268, 447-453 ЦПК України, суд -
Скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» задовольнити.
Скасувати постанову від 15.11.2017 року заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеного в виконавчому провадженні №52503185.
Зобов'язати посадових осіб Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відновити виконавче провадження №52503185 щодо примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2014 року в цивільній справі №359/6600/13-ц щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» 4502229 грн. 29 коп.
Судові витрати віднести на рахунок державного бюджету України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області (пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) протягом п'ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали суду виготовлено 15.01.2018 року.
Суддя Бориспільського міськрайонного суду
Київської області ОСОБА_6