24 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12187/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року (прийняту у м. Снятин суддею Собком В.М.) в адміністративній справі № 351/1488/17 за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
27 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Снятинського районного суду Івано-Франківської області із зазначеним позовом та просив визнати неправомірними дії управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - УСЗН Снятинської РДА) щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 - 2016 роках в неналежному розмірі; зобов'язати УСЗН Снятинської РДА виплатити недоплачені кошти.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І, інвалід ІІ групи, захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 48 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення з розміру 5-ти мінімальних заробітних плат. Проте УСЗН Снятинської РДА в 2014 - 2016 роках виплачувало таку допомогу згідно Постанови КМ України № 562 від 12.07.2005 у розмірі 120 грн. Вважає такі дії УСЗН Снятинської РДА необґрунтованими та незаконними.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року позов задоволено частково.
Визнано дії УСЗН Снятинської РДА щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов'язано УСЗН Снятинської РДА провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 - 2015 роки.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило УСЗН Снятинської РДА, яке вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи і порушив норми процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що УСЗН Снятинської РДА належним чином виконало свій обов'язок перед позивачем з виплати йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Крім того зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково - постанову суду першої інстанції скасувати, а позов залишити без розгляду з таких підстав.
Встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 - 2016 роки в належному розмірі, на яку від УСЗН Снятинської РДА отримав відповідь за № 2452/02-07/27 від 27.06.2017 про те, що допомога, передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а саме: розмір щорічної грошової допомоги інвалідам І та ІІ групи встановлено у розмірі 120 грн, інвалідам ІІІ групи та дітям-інвалідам - 90 грн.. Кошти, які передбачені згідно чинного законодавства, виплачено позивачу, як інваліду ІІ групи за 2014 - 2016 р.р. по 120 грн.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2014, 2015 роках при визначенні розміру виплат, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є протиправним.
Разом з тим, вимоги про зобов'язання відповідача виплатити таку допомогу за 2016 р. у вищевказаному розмірі є безпідставними та у їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки така була виплачена у відповідності з Порядком виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 99 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Згідно з статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду та прийняття рішення) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення цього строку, про що постановляється ухвала.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги необхідно залишити без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки позивач звернувся до суду 27.07.2017 р. із позовом про виплату недоплаченої за 2014 - 2016 роки щорічної допомоги на оздоровлення та не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Частиною першою статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 123, 229, 240, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року в адміністративній справі № 351/1488/17 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. М. Судова-Хомюк
Постанова в повному обсязі складена 26 січня 2018 року.