Справа № 826/10805/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
25 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О., Федотова І.В.,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Хорольського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року, прийняту в порядку скороченого провадження, у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача, які полягають у невирішені по суті вимог та обставин, викладених в скарзі позивача від 02.08.2017.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Апелянт, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та вказав, що оскаржуваними діями Генеральної прокуратури України права позивача не порушено.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 направлено до Генеральної прокуратури України звернення від 25.06.2017, в якому заявник доводить до відома про правопорушення, скоєне Вищим адміністративним судом України, яке полягає у невиконанні рішення суду. У зверненні зазначено про те, що Окружним адміністративним судом м. Києві у справі 826/4967/17 11 квітня 2017 року було винесено ухвалу, якою зобов'язано зазначену установу надати для позивача копії заперечень проти позову, але вказане рішення не було виконано, що суперечить приписам КАС України. Оскільки означена бездіяльність є протиправною, просив притягнути зазначену вищу установу до відповідальності.
Листом Генеральної прокуратури України від 12.07.2017 №17/7-р звернення ОСОБА_2 направлено для розгляду заступнику прокурора міста Києва.
В листі зазначено про направлення звернення ОСОБА_2 про можливе вчинення кримінального правопорушення суддями Вищого адміністративного суду України та з інших питань. Було запропоновано організувати розгляд відповідно до вимог чинного законодавства та про результати розгляду повідомити заявника.
Про направлення заяви від 25.06.2017 до прокуратури м. Києва повідомлено ОСОБА_2.
Вважаючи, що лист Генеральної прокуратури України від 12.07.2017 №17/7-р містить неправдиві відомості щодо змісту звернення ОСОБА_2 від 25.06.2017, позивачем до Генеральної прокуратури України подану скаргу від 02.08.2017, в якій останній зазначив, що Генеральна прокуратура України неправильно визначила зміст його звернення, зазначивши у супровідному листі про можливе вчинення кримінального правопорушення суддями ВАСУ. Позивач просив невідкладно спростувати неправдиві відомості щодо змісту його звернення від 25.06.2017.
Листом Генеральної прокуратури України від 14.08.2017 №17/7р зазначену скаргу також направлено для розгляду заступнику прокурора міста Києва, про що також повідомлено скаржника.
Вважаючи вищевказані дії (бездіяльність) Генеральної прокуратури України щодо невирішення по суті вимог та обставин, викладених в скарзі позивача від 02.08.2017 протиправними, ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах при розгляді заяви та скарги позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Перевіряючи такий висновок суду на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон України «Про звернення громадян».
Передбачене статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондується із встановленими статтями 14, 15, 19 цього Закону обов'язками органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Зі змісту письмових пояснень відповідача та відзиву на апеляційну скаргу встановлено, що заяву позивача від 25.06.2017 року було направлено за належністю до прокуратури м. Києва для розгляду на підставі п. 3.6 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 125 від 03.12.2012, яким передбачено, що заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, що віднесені до підслідності органів прокуратури та надійшли на розгляд до Генеральної прокуратури України, керівниками підрозділів апаратів направляються для організації досудового розслідування з дотриманням територіального принципу до прокуратури відповідного рівня.
Прокуратурою м. Києва за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_2 від 25.06.2017 у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовлено.
Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що зміст його звернення від 25.06.2017 в листі від 12.07.2017 відповідачем відображено неправдиво, а скаргу від 02.08.2017, яка обґрунтована саме цими обставинами, не розглянуто.
Як встановлено судом першої інстанції, вказану скаргу позивача було направлено для розгляду до прокуратури м. Києва, тобто до органу, до якого надіслано і звернення позивача від 25.06.2017 супровідним листом від 12.07.2017.
Тобто, про неточності, на які посилається скаржник, повідомлено відповідному органу, яким і було розглянуто звернення позивача по суті.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наслідками розгляду звернення та скарги ОСОБА_2 його права відповідачем не порушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, необхідною умовою судового захисту є порушення прав особи, яка звернулася за таким захистом.
Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача у спірних правовідносинах, позов задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями ст.ст. 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.В. Федотов
Повний текст постанови виготовлено 25.01.2018