Справа № 2-2237/11
Провадження № 22-ц/779/122/2018
Категорія 59
Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.
Суддя-доповідач Василишин
25 січня 2018 року м. Івано-Франківськ
Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Василишин Л.В.
суддів: Максюти І.О., Пнівчук О.В.
секретаря Бойчука Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на бездіяльність та рішення начальника Коломийського міськрайвідділу державної виконавчої служби, за апеляційною скаргою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 20 листопада 2017 року, -
16 листопада 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність та про скасування постанов начальника Коломийського міськрайвідділу державної виконавчої служби.
Свої вимоги скаржник мотивував тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23.12.2011 року на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 838 887 грн. кредитної заборгованості, в тому числі, за рахунок заставного майна - житлового будинку з належними господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_3 Також рішенням суду стягнуто з відповідачів 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.
На виконання вказаного рішення суду 18.08.2016 року державним виконавцем ВДВС Коломийського МРУЮ були відкриті виконавчі провадження №51982902, 51982915 та 51982909 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2
Однак, постановами від 30.06.2017 року виконавчі документи було повернуто стягувачеві без виконання. Оскільки за час супроводу даного виконавчого провадження державним виконавцем в примусовому порядку борг не стягнуто, скаржник вважає, що державним виконавцем вжито недостатньо заходів, що свідчить про його бездіяльність.
Посилаючись на вказані обставини, а також на положення ст.ст.383-389 ЦПК (в редакції, чинній на час подання скарги до суду), скаржник просив:
- визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Коломийського міськрайонного ВДВС Бордуланюк Г.Ю. у виконавчих провадженнях №51982902, 51982915, 51985909 по примусовому виконанню рішення Коломийського міськрайонного суду по справі №2-2237 від 23.12.2011 року, яка полягає у нездійсненні дій по перевірці майнового стану боржника у строки, визначені ч.8 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати заступника начальника Коломийського міськрайонного ВДВС Бордуланюк Г.Ю. вчинити дії по перевірці майнового стану боржника - ОСОБА_2 у строки, визначені Законом;
- визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Коломийського міськрайонного ВДВС Бордуланюк Г.Ю. у виконавчих провадженнях №51982902, 51982915, 51985909, яка полягає у нездійсненні дій по примусовій реалізації належного боржнику майна;
- зобов'язати заступника начальника Коломийського міськрайонного ВДВС Бордуланюк Г.Ю. вчинити дії по примусовій реалізації належного боржнику майна;
- визнати неправомірними дії заступника начальника Коломийського міськрайонного ВДВС Бордуланюк Г.Ю. щодо винесення постанов від 30.06.2017 року про повернення виконавчих документів стягувачу та скасувати ці постанови.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 20 листопада 2017 року скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» залишено без розгляду та повернуто скаржникові.
30.11.2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу суду подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог процесульного права.
Апелянт не погоджується з висновком суду щодо пропуску строку на оскарження дій державного виконавця. Так, відповідно до ст.385 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання скарги), скаргу може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Про наявність оскаржуваних постанов від 30.06.2017 року апелянту стало відомо лише 06.11.2017 року, про що свідчить відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції, яку було додано до скарги.
16.11.2017 року засобами поштового зв'язку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду зі скаргою на дії ВДВС. Тому апелянт вважає, що встановлений процесуальним законом строк на оскарження не пропущений.
Також апелянт вважає необгрунтованим посилання суду першої інстанції на п. 16 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року, оскільки Законом України «Про виконавче провадження», який набув чинності після 05.10.2016 року, не встановлено строку протягом якого державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення, як то було встановлено попередньою редакцією Закону.
З наведених підстав апелянт просив скасувати оскаржувану ухвалу суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи в порядку ст.360 ЦПК України не подавався.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до п.8 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року.) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
В засідання апеляційного суду сторони не з'явилися.
Вислухавши доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з наступних підстав.
Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск скаржником встановленого ст.385 ЦПК України строку на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця, зіславшись при цьому на те, що отримання скаржником оскаржуваних постанов 06.11.2017 року не спростовує обставини пропуску строку та відсутності вмотивованого клопотання скаржника про його поновлення.
Проте такий висновок суду не відповідає вимогам процесуального закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.383 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою та постановлення оскаржуваної ухвали), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
За приписами ст.385 ЦПК, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Статтею 73 ЦПК України встановлено, що суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.
Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.
З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала.
Аналогічні строки на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця встановлено положеннями ст.449 ЦПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017 року.
Матеріалами справи встановлено, що на виконанні у Коломийського міськрайонного ВДВС перебували три виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 838 887,72 грн. заборгованості, 1700 грн. судового збору та 120 грн. ІТЗ судового розгляду, видані на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 23.12.2011 року.
30.06.2017 року заступником начальника відділу Коломийського міськрайонного ВДВС Бордуланюк Г.Ю. винесено три постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.15-17).
Як вбачається із супровідного листа Коломийського міськрайонного ВДВС, копії вищевказаних постанов від 30.06.2017 року направлені на адресу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за заявою банку 01.11.2017 року та згідно реєстраційного штампа вхідної кореспонденції отримані банком 06.11.2017 року (а.с.22).
16.11.2017 року засобами поштового зв'язку (а.с.26) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Коломийського міськрайонного ВДВС по примусовому виконанню рішення суду, в тому числі банком оскаржено постанови державного виконавця від 30.06.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Інших обставин суд першої інстанції не встановив.
Тому слід вважати, що скарга ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подана в межах десятиденного строку з часу, коли дізнався стягувач. Відтак посилання суду першої інстанції на відсутність клопотання скаржника про поновлення процесуального строку, як на підставу залишення скарги без розгляду не можна вважати обґрунтованим, тоді як інших доказів матеріали скарги не містять.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, постановив оскаржувану ухвалу про залишення скарги без розгляду, чим допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до положень ст.379 ЦПК України є безумовною підставою для її скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382,383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволити частково.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 20 листопада 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: Василишин Л.В.
Судді: Максюта І.О.
Пнівчук О.В.