Номер провадження: 33/785/132/18
Номер справи місцевого суду: 520/11238/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Прібилов В. М.
15.01.2018 року м. Одеса
Суддя апеляційного суду Одеської області Прібилов В.М., за участю секретаря Тьосової Я.В. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду м. Одеси Одеської від 08.12.2017 року,-
встановив
Зазначеною постановою судді,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік.
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 12.09.2017 року о 03 годині 15 хвилин, в м. Одесі по вул. проспект Небесної Сотні, біля будинку № 97/2, керуючи автомобілем марки «MITSUBISHI», д/з ВН 9695 АТ в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується актом на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у останнього виявлено 0.60 % (проміле) алкоголю.
За даним фактом, відносно ОСОБА_2, було складено протокол серії БР № 074628 від 12.09.2017 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України, зібрані пояснення свідків вказаного правопорушення та інші документи.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального права, порушує питання щодо скасування постанови, оскільки не встановлені обставини, які мають значення для справи та ці обставини були неповно з'ясовані при розгляді зазначеної адміністративної справи.
Апелянт зазначає, що не згоден з протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 074628 від 12.09.2017 року, оскільки цей документ не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, так як в ньому встановлені, на думку апелянта, обставини інкримінованого правопорушення на підставі недопустимого доказу, а саме на підставі роздруківки показників спеціального технічного засобу «Drager», який невідомо коли проходив калібрування на його приналежність у встановлений термін, а також ОСОБА_2 не був направлений працівниками поліції для подальшого огляду в заклади охорони здоров'я.
Крім того, ОСОБА_2 вказує на те, що з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що у нього працівниками поліції вилучались документи, а керування автомобілем іншій уповноваженій особі не передавалось, тобто ОСОБА_2 фактично не був відсторонений від керування автомобілем.
Відповідно до цього, ОСОБА_2 просить розглянути його апеляційну скаргу, постанову Київського районного суду м. Одеси Одеської від 08.12.2017 року скасувати, а провадження по справі закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, та матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без зміни, виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги повністю та просив її задовольнити, а також надав пояснення в яких заперечив факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. При цьому ОСОБА_2 визнав факт того, що керував транспортним засобом, коли його зупинили співробітники поліції, хоча ніяких порушень Правил дорожнього руху України він не порушував. При цьому співробітники поліції почали пред'являти безпідставні претензії, що він нібито знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Він з цим категорично не погодився, але поліцейські почали погрожувати йому відібранням автомобіля та поміщенням на штрафний майданчик, в зв'язку з чим він був змушений погодитись на проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер». Він не згоден з результатом пристрою «Драгер», який показав наявність в нього - 0.60 проміле алкоголю, так як до цього він двічі продув пристрій «Драгер» і він показав результат - 0.1 проміле, що не тягне за собою адміністративну відповідальність. Вважає, що останній результат пристрою «Драгер» не відповідає дійсності, а сам пристрій не має сертифікації.
На підтвердження своїх пояснень ОСОБА_2 надав суду Висновок від 12.09.2017 року з медичного закладу КУ « Одеській обласний медичний центр психічного здоров'я», розташованого за адресою в м. Одесі вул. Академіка Воробйова, 9, згідно якого було проведено медичний огляд та встановлено відсутність у нього стану алкогольного сп'яніння.
Однак доказами. які містяться в матеріалах адміністративної справи підтверджується провина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення. передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 074628 від 12.09.2017 року, згідно з яким ОСОБА_2 керуючи автомобілем, порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, так як знаходився за кермом автомобіля в стані алкогольного сп'яніння /а.с. 2/.
При цьому ОСОБА_2 яких не будь пояснень з приводу складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не надав, протокол підписав, про свідчить його особистий підпис, якій він не заперечує.
Слід відмітити, що під час складання протоколу відносно ОСОБА_2 він ніяких заперечень стосовно цього в протоколі не висловив, а також не намагався оскаржити дії поліцейських з цього приводу.
Доказом перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння є також чек пристрою «Драгер», згідно якого при проходженні тесту на стан алкогольного сп'яніння було виявлено наявність алкоголю - 0.60 проміле, який він також підписав / а.с. 3/.
Також наявність у ОСОБА_2 стану алкогольного сп'яніння підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів /а.с. 4/
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у своїх поясненнях, наданих безпосередньо на місці події пояснили, що вони були залучені в якості понятих і у їх присутності ОСОБА_2, пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер», яким було зафіксовано наявність у нього - 0.60 проміле алкоголю, з чим останній погодився (а.с.4-5).
З метою об'єктивного, повного та всебічного судового розгляду, а також перевірки доводів апеляційної скарги, районним судом було зроблено запит вмедичний заклад КУ « Одеській обласний медичний центр психічного здоров'я», розташованого за адресою в м. Одесі вул. Академіка Воробйова, 9, з питанням про дійсність проходження ОСОБА_2 медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння /а.с. 14/.
Згідно відповіді медичного закладу КУ « Одеській обласний медичний центр психічного здоров'я» від 06.12.2017 року за № 133/2 за підписом головного лікаря ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_2,12.09.2017 року, медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в даному медичному закладі не проходив і висновок за № 000819, який він надав суду не є дійсним /а.с. 17/.
За таких обставин вважаю, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, яке було встановлене в передбаченому законом порядку.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що він не знаходився в стані алкогольного сп'яніння, так як це твердження спростовується усіма в сукупності доказами по адміністративній справі.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні, а тому його слід визнати, що висновок районного суду про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим доказами адміністративної справи та добутими в судовому засіданні.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_2 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що посилання апелянта ОСОБА_2 на порушення з боку співробітників вимог ст. 266 КУпАП, а саме не вилучення у нього після встановлення стану алкогольного сп'яніння транспортного засобу, не можуть спростовувати факт перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, так як вони не стосуються доказової бази з питання перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, а також вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення та беззаперечно вказувати на обґрунтованість тверджень ОСОБА_2 про знаходження його у тверезому виді.
Враховуючи наведені обставини, вважаю, що не вбачається підстав для скасування або зміни постанови суду.
При цьому апеляційний суд вважає, що допущені працівниками поліції порушення вимог закону можуть та повинні бути предметом розгляду з наданням діям цих співробітників належної правової оцінки, в тому числі можливості притягнення цих посадових осіб до дисциплінарної відповідальності керівництвом Управління патрульної поліції, в зв'язку з чим апеляційний суд вважає за необхідним направити копію зазначеної постанови до Управління патрульної поліції в м. Одеса.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив
Апеляційну ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м. Одеса від 08.12.2017 року відносно ОСОБА_2, якою він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік - залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_7.