Справа № 515/1663/17
Провадження № 2/515/124/18
Татарбунарський районний суд Одеської області
25 січня 2018 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Семенюк Л.А.
за участю секретаря Унгурян Т.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача-адвоката ОСОБА_2
відповідача представника Жовтоярської сільської
ради Татарбунарського району
Одеської області ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку,
20 жовтня 2017 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, посилаючись на слідуючі обставини.
18 січня 2016 року в селі Маразліївка Татарбунарського району Одеської області померла бабуся позивача - ОСОБА_4. За життя, а саме 21.06.2012 року, спадкодавець залишила заповіт, яким заповіла позивачу усе своє майно, до складу якого ввійшла й земельна ділянка площею 7,04 га, розташована на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №009812, виданого 08 квітня 2004 року Татарбунарською районною державною адміністрацією.
Позивач своєчасно звернувся до Державного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу ОСОБА_5Ю з заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_4, про що була заведена спадкова справа №191/2016, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину по заповіту йому було відмовлено, у зв'язку з не наданням в нотаріальну контору правовстановлюючого документу, а саме оригіналу Державного акту на спадкову земельну ділянку, який був втрачений спадкодавцем за життя. Про втрату Державного акту серії ІІІ-ОД № 009812 на ім'я спадкодавця була опублікована об'ява в газеті “Татарбунарський вісник”.
Посилаючись на письмові докази та, враховуючи неможливість отримання після смерті спадкодавця дублікату зазначеного правовстановлюючого документу на спадкову нерухомість, позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом про визнання за ним, як спадкоємцем по заповіту, права власності на спадкову земельну ділянку, оскільки отримати в установленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину він позбавлений можливості.
Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, повністю підтримуючи позовні вимоги (а.с. 44 ).
Представник Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області ОСОБА_3 направив до суду заяву з проханням заслухати справу у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує, вважаючи їх обґрунтованими та законними (а.с. 16 ).
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
З огляду на належне сповіщення позивача та представника відповідача про дату, час та місце розгляду справи, надходження від них заяв про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим розглянути зазначену цивільну справу без їх участі. При цьому, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву та надані сторонами письмові докази в сукупності, суд, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону та не порушує законних прав і інтересів сторін та інших осіб, відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України, вважає можливим позов задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину по заповіту в установленому законом порядку після смерті спадкодавця - ОСОБА_4, померлої 18.01.2016 року, через відмову нотаріуса, мотивовану відсутністю (ненаданням) правовстановлюючого документу на спадкове майно, дублікат якого після смерті спадкодавця отримати не можливо.
Вказані обставини підтверджуються наступними доказами:
-копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД №437194 від 22.01.2016 року (а.с.4), із якого вбачається, що ОСОБА_4 померла 18 січня 2016 року в с. Маразліївка Татарбунарського району Одеської області;
-копією заповіту, складеного 21.06.2012 року (а.с.5), яким підтверджується, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження, яким заповіла ОСОБА_6 все своє майно і все те, що на день смерті буде їй належати (а.с.5);
- копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД за № 009812 від 08.04.2004 року (а.с.6), із якого слідує, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 7,04 га, розташованої на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- листом нотаріуса за №1289/02-14 від 12.10.2017 року ( а.с.7), згідно якого позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по заповіту з причини відсутності (ненадання) правовстановлюючого документу на успадковане майно;
-витягом з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 888/121-17 від 17.10.2017 року (а.с.8), з якої слідує, що вартість земельної ділянки площею 7,0382 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_4, згідно Державного акту серії ІІІ-ОД за №009812, складає 236747 грн. 45 коп.
Як вбачається з копії спадкової справи № 191/2016 від 18.01.2016 року (а.с.21-43) після смерті спадкодавця ОСОБА_4, Саратською районною державною нотаріальною конторою відкрита вказана спадкова справа по заяві ОСОБА_1 від 13.07.2016 року про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 23). Також в матеріалах спадкової справи наявні копії:
- довідки Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області за №439 від 27.05. 2016 року (а.с.25), якою підтверджується, що ОСОБА_7, на момент смерті, яка настала 30.08.2012 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. За даною адресою на момент його смерті проживали зареєстровані та вели спільне господарство - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла18 січня 2016 року. На момент їх смерті разом з ними за цією адресою ніхто крім них не був зареєстрований та не проживав (а.с.26). Також наявні копії вищезазначеного заповіту (а.с.29) та належного спадкодавцю ОСОБА_4 Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ОД за № 009812 від 08.04.2004 року (а.с.30-32), витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, належну спадкодавцю на праві власності(а.с.38-39).
Із інформаційної довідки №44440741 зі Спадкового реєстру від 13.07.2017 року (а.с.33) вбачається, що заповіт від 21.06.2012 року за №52989302 є чинним на теперішній час, інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину - відсутні, згідно інформаційної довідки №44440695 зі Спадкового реєстру від 13.07.2016 року (а.с.34).
Із інформаційної довідки №50416020 зі Спадкового реєстру від 26.12.2017 року (а.с. 42) вбачається, що державним нотаріусом ОСОБА_5 після смерті спадкодавця ОСОБА_4 відкрита спадкова справа, зареєстрована у Спадковому реєстрі за №59221020; аналогічне підтверджується витягом №44440726 про реєстрацію у Спадковому реєстрі(а.с. 35) .
Об'явою, опублікованою в газеті “Татарбунарський вісник” за №49 від 23.12.2017 року (а.с.45), підтверджується втрата спадкодавцем правовстановлюючого документу, де в графі “втрачені” значиться: вважати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №009812, виданий Жовтоярською сільською радою Татарбунарського району Одеської області 08 квітня 2004 року на ім'я ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.
У відповідності до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частино першою ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частина перша статті 1223 ЦК України передбачає право на спадкування осіб, визначених у заповіті.
Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року " Про судову практику у справах про спадкування " передбачено, що відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування ( зі збереженням її цільового призначення ) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до п. 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року "видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, нотаріусом проводиться після подання до нотаріальної контори правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві".
Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 вищезазначеної постанови №7 від 30 травня 2008 року зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Зазначені обставини та норми закону свідчать про неможливість захисту порушеного права позивачем в позасудовому порядку, а тому обраний ним спосіб захисту цього порушеного права відповідає положенням ст.16 ЦК України.
Таким чином, враховуючи, що спадкова земельна ділянка дійсно належала спадкодавцю ОСОБА_4 на праві приватної власності, про що свідчить копія Державного акту (а.с.6), витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, належну спадкодавцю на праві власності(а.с.38-39), інформаційна довідка про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.8), позивач в установлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадку (а.с.23), а відповідач не заперечує проти вимог позову (а.с.16), суд вважає, що за ОСОБА_1, як спадкоємцем по заповіту, повинно бути визнано право власності на земельну ділянку розміром 7,04 га, розташовану на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ОД за № 009812 від 08.04.2004 року, що належала ОСОБА_4, яка померла 18 січня 2016 року.
Керуючись ст.ст. 203, 328, 1216, 1217, 1223, 1234, 1235, 1268 ЦК України, ст.ст. 19, 77-81, 247, 259,264, 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії КМ №703308 виданий Татарбунарським РВ ГУМВС України в Одеській області 09.02.2011 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як спадкоємцем по заповіту, право власності на земельну ділянку площею 7,04 га, посвідчену Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 009812 виданим 08.04.2004 року Татарбунарською районною державною адміністрацією, що належала ОСОБА_4, померлої 18.01.2016 року.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Семенюк