Справа № 350/1977/17
номер провадження 2-а/350/17/2018
22 січня 2018 року смт. Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М. В.,
секретаря судового засідання Стадник О.С.,
розглянувши в у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського ГРПП Рожнятівського ВП ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адмінстягнення, -
У своєму адміністративному позові позивач просить суд скасувати постанову серії БР №639570 від 30 листопада 2017 року, яка винесена інспектором ГР ПП№4 Рожн ятіського ВП Калуського відділу ГУНП у Івано-Франківській області ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що здійснює перевезення пасажирів (дітей), оскільки працює водієм муніципального автобуса управління освіти, молоді та спорту Рожнятівської районної державної адміністрації. Під час складання оскаржуваної постанови поліцейський не з'ясував всіх обставин справи, не здійснив вимірювання місцезнаходження транспортного засобу відносно до перехрестя, не залучив свідків. Крім того, крім самої постанови, поліцейським не надано будь-яких інших доказів його вини у вчиненні правопорушення. Оскільки сержант поліції не здійснив вимірювання місцезнаходження транспортного засобу відносно до перехрестя, то не можна стверджувати, що він зупинився на перехресті чи ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини, його висновки базуються тільки на його домислах, що не може бути належним доказом у справі. Фотофіксація не може достовірно визначити відстань між об'єктами. Інспектор зазначає, що він зупинився за 5.5. м. до пішохідного переходу, хоча цей факт також не встановлений належним чином, оскільки немає достатніх доказів для доведення його вини. На місці зупинки, під час складання постанови, він не визнавав вину у вчиненні правопорушення та заперечував сам факт його вчинення, однак відповідачем не було складено відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. За таких обставин вважає, що його вина у вчинення правопорушення належним чином не доведена, прийняте поліцейським рішення про притягнення його до відповідальності є необґрунтованим, тому оскаржувана постанова підлягає до скасування.
У судове засідання позивач не прибув, направив суду заяву, в якій заявлений адміністративний позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглянути у його відсутності.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, про необхідність прибути до суду повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи наведене та вимоги ст. 205 ч. 1 КАС України, суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності відповідача на підставі наявних доказів, яких достатньо для вирішення справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до постанови серії БР №639570 від 30 листопада 2017 року, яка винесена інспектором ГР ПП Рожгятіського ВП Калуського відділу ГУНП у Івано-Франківській області ОСОБА_3, ОСОБА_1 30 листопада 2017 року, приблизно об 11 годині 50 хвилин, зупинив автобус на перехресті вулиць Шкільна та Котляревського у смт. Рожнятів, чим порушив п. 15.9ґ Правил дорожнього руху України. Крім того, ОСОБА_1 здійснив зупинку ближче 10 метрів до нерегульованого пішохідного переходу, а саме 5,5 м.
Цією ж постановою позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 255 гривень (а.с. 3).
Ч. 2 ст. 121-2 КУпАП передбачено, що порушення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, правил зупинки під час здійснення посадки (висадки) пасажирів - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п 15.9ґ Правил дорожнього руху України зупинка забороняється, зокрема, на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Позивач стверджує, що на місці зупинки поліцейським не проводилось будь-яких вимірювань з метою встановлення місцезнаходження транспортного засобу відносно перехрестя та пішохідного переходу.
Отже оспорювана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, за змістом якої обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку, оскільки вказана постанова не містить посилання на достатні та допустимі докази вчинення позивачем вказаного адміністративного порушення. Матеріали фотофіксації, на які здійснено посилання у постанові, інспектором не надані. Крім того, з них не можливо встановити відстань транспортного засобу від перехрестя та піщоходного переходу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст. 256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до змісту ст. 258 КупАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, системний аналіз положень Кодексу, в тому числі ст. 258 КУпАП дає підстави для висновку, що у випадку, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, а також скласти відповідний протокол про адміністративне правопорушення.
Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства Внутрішніх Справ №1376 від 06.11.2015 року, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01.12.2015 року №1496/27941.
В іншому випадку, на думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010 року.
Відповідно до пояснень позивача він заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, однак протокол про адміністративне правопорушення не складався, а в постанові не відображено доказів вчинення правопорушення.
Зміст ст. 77 КАС України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа , яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідач у судове засідання не прибув, не виконав належним чином покладеного на нього обов'язку доказування правомірності свого рішення, щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення та спростовували пояснення позивача про відсутність в його діях складу правопорушення.
Статтею 293 КпАП України передбачено , що орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на вище наведене, суд приходить до переконання, що оскаржувану постанову слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 241-246, 255 КАС України,-
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 639570 від 30 листопада 2017 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121-2 КпАП України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Повний текст рішення складено 25 січня 2018 року.
Суддя: