25 січня 2018 року справа № 804/4305/17 ЗП/808/10/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 804/4305/17 (ЗП/808/10/17) (прийнята у відкритому судовому засіданні: 26.09.2017р., суддя: Татаринов Д.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду про перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді;
- зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд (далі відповідач) встановити ОСОБА_1 стаж роботи на посаді судді з 08 листопада 2010 року у розмірі десять років і три місяці для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки;
- зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу ОСОБА_1 з моменту зарахування його до штату суду та виплатити її;
- зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок розміру щорічної відпустки з урахуванням вислуги років на момент зарахування позивача до штату суду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017р у задоволенні адміністративного позову позивача відмовлено у повному обсязі.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, позивач просить скасувати оскаржене ним рішення суду та прийняти нове про задоволення його позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд помилково застосував до спірних відносин норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не врахувавши при цьому положення ст.44 Закону України «Про статус суддів», які на думку позивача мають бути застосовані при вирішенні спору.
На адресу суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача від відповідача та від третьої особи у справі. В своїх запереченнях зазначають, що повністю погоджуються з висновками суду першої інстанції та не вбачають підстав для скасування оскарженої позивачем постанови у даній справі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 ОСОБА_1, призначено на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду та 09 грудня 2010 року та прийняв присягу судді.
Наказом голови суду від 05 листопада 2010 року № 271-к позивача зараховано до штату суддів з 08 листопада 2010 року з щомісячною доплатою за вислугою років у розмірі 15 відсотків від посадового окладу, як такий, що має стаж роботи до 5 років.
На момент призначення позивача на посаду судді він мав стаж державної служби 10 років та 3 місяці, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.
05 липня 2017 року позивач звернувся до голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В.М. з проханням встановити йому стаж роботи з 08 листопада 2010 року у розмірі десять років і три місяці для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки, здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу та виплатити її, здійснити перерахунок розміру щорічної відпустки з урахуванням вислуги років на момент зарахування позивача до штату суду.
06 липня 2017 року позивач отримав відповідь на своє звернення, про відмову у задоволенні заяви з тих мотивів, що при зарахуванні позивача до штату суду стаж роботи визначили вірно і підстав для його зміни немає, а отже і здійснення перерахунку - не має.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Підставою для звернення до суду позивач визначив порушення застосування відповідачем норм Закону України «Про статус суддів» та Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
15 грудня 1992 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про статус суддів». Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
В статті 44 Закону України «Про статус суддів» визначалося матеріальне і побутове забезпечення суддів. Відповідно до частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
07 лютого 2010 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Закон набрав чинності 30 липня 2010 року згідно з яким Закон України «Про статус суддів» втратив чинність крім статей 43, 44, які втратили чинність з 01 січня 2011 року.
Разом з тим, в прикінцевих положеннях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування окрім статей 129 та 130 цього Закону, які вводитимуться в дію 01 січня 2011 року.
Статтею 129, на час набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено суддівську винагороду, відповідно до статті 130 визначається надання щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки.
Таким чином, до 01 січня 2011 року питання суддівської винагороди та відпустки суддів регулювалися статтею 44 Закону України «Про статус суддів» в частині, що не суперечать положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає єдиний підхід щодо визначення стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується і стаття 131 цього Закону, яка набула чинності одночасно с самим Законом 03.08.2010року визначає порядок обчислення стажу роботи судді.
Відповідно до статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Позивач призначений Указом Президента України від 11.10.2010 року, тобто, після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010року №2453-V1, а тому відсутні підстави для перерахунку його стажу роботи на посаді судді, встановлення додаткової щорічної відпустки за вислугу років, а також здійснення перерахунку щомісячної доплати за вислугу років.
Стосовно доводів позивача в апеляційній скарзі щодо недотримання відповідачем вимог ст.22 Конституції України про недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів зазначає, що не вбачає у даному випадку таких порушень з боку відповідача.
Пунктом 11 розділу Х111 «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010року встановлено гарантії недопущення звуження прав працюючих суддів, а саме: судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом.
Як вже зазначалося вище, позивач був призначений на посаду судді після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010року №2453-V1, а тому при визначенні стажу його роботи мають застосовуватися норми саме цього Закону.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 804/4305/17 (ЗП/808/10/17) - залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду в строк, передбачений ст.329 КАС України.
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак