24 січня 2018 року справа №221/389/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Борисові А.А., за участю представника третьої особи Лук'янчикова І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року (повний текст складено 10 жовтня 2017 року в м. Волноваха) у справі № 221/389/17 (суддя І інстанції - Овчиннікова О.С.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, третя особа Приватне Акціонерне Товариство "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат",-
01 лютого 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, пояснюючи, що він працював у Приватному Акціонерному Товаристві «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» машиністом бульдозеру та слюсарем чергового та по ремонту обладнання. Звільнився 15.10.2011 року.
Відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою КМУ № 461 від 24.06.2016, посада електрослюсарі (слюсарі) чергові та з ремонту устаткування та машиністи бульдозерів відносяться до переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.
У його трудовій книжці наявні записи, що з 01.03.1984 р. по 16.03.2011 р. він працював машиністом бульдозеру в ПрАТ «ДФДК», тому пільговий стаж його роботи становить більше 12 років 6 місяців, а загальний стаж, згідно записів у трудовій книжці, становить більше 25 років.
Відповідно до п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Вважаючи, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 55 років, 22.11.2016 року звернувсяя до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням № 2418 від 30.11.2016 року відповідач відмовив у призначенні пенсії, мотивуючи відмову тим, що страховий стаж заявника, який документально підтверджений, складає 33 роки 1 місяць 21 день, пільговий - 9 місяців та 1 день.
Періоди роботи з 05.05.1979 року по 11.11.1980, з 19.01.1983 р, по 31.12.1999 року у ПАТ «Докучаєвський флюсо - доломітний комбінат» не зараховано до пільгового стажу у зв'язку з неможливістю перевірки довідки № 3284 від 15.08.2016 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній через знаходження підприємства на непідконтрольній території України. Період з 01.01.2000 р. по 31.12.2010 р.- через відсутність відомостей про застраховану особу щодо атестації робочих місць.
З рішенням Пенсійного фонду не згодний, оскільки його пільговий стаж підтверджується трудовою книжкою. Підприємство, хоча і розташоване на непідконтрольній території, однак на теперішній час працює та не перебуває в стадії припинення. Просив скасувати рішення відповідача № 2418 від 30.11.2016 року про відмову в призначенні йому пенсії на пільгових умовах, визнати відмову незаконною та зарахувати йому до пільгового стажу періоди його роботи в ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» з 05.05.1979 року по 11.11.1980, з 19.01.1983 р, по 31.12.1999 р. Зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, відповідно до п.б ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з дня його звернення до відповідача з заявою про нарахування пенсії, тобто, з 22.11.2016 р.
Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року у справі № 221/389/17 позов задоволено частково. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України № 2418 від 30.11.2016 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_2 на підставі його заяви за № 2418 від 22.11.2016 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області зарахувати ОСОБА_2 до стажу, що надає йому право на отримання пенсії на пільгових умовах, стаж роботи на посаді слюсаря чергового та по ремонту обладнання Доломітного кар'єру за період роботи з 05.05.1979 р. по 11.11.1980 р., з 19.01.1983 р. по 31.12.1999 р.; стаж роботи на посаді машиніста бульдозера за період роботи з 01.01.2000 року по 31.12.2010 р. у Відкритому Акціонерному Товаристві "Докучаєвський флюсо - доломітний комбінат". Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області розглянути заяву ОСОБА_2 за № 2418 від 22.11.2016 року про призначення пенсії за віком відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 з визначенням питання, крім іншого, щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_2 на посаді слюсаря чергового та по ремонту обладнання Доломітного кар'єру за період роботи з 05.05.1979 р. по 11.11.1980 р., з 19.01.1983 р. по 31.12.1999 р.; на посаді машиніста бульдозера - за період роботи з 01.01.2000 року по 31.12.2010 р. у Відкритому Акціонерному Товаристві "Докучаєвський флюсо - доломітний комбінат".
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що документально підтверджений страховий стаж роботи позивача складає 33 роки 1 місяць 21 день, в тому числі пільговий стаж роботи 9 місяців 1 день. Враховуючи зазначене в управління не має правових підстав призначити ОСОБА_2 пенсію згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на пільгових умовах. У судовому засіданні представник третьої особи заперечував проти доводів апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з трудової книжки позивача встановлено, що з 27.07.1978 року він працював у Доломітному кар'єрі учнем слюсаря.
19.01.1982 року був прийнятий на теж підприємство слюсарем - черговим по ремонту обладнання.
05.05.1979 року йому присвоєно 3 розряд слюсаря чергового по ремонту обладнання Доломітного кар'єра.
11.11.1980 року позивача звільнено у зв'язку зі службою у лавах Радянської армії.
19.01.1983 року прийнято слюсарем черговим та по ремонту обладнання до Доломітного кар'єру.
01.03.1984 року переведений машиністом бульдозера ( бульдозеристом 5 розряду), 01.05.1995 року Центральний та Доломітний кар'єри об'єднані у Об'єднаний кар'єр.
З 01.09.1999 року підприємство реорганізовано в Докучаєвський державний флюсо-доломітний комбінат.
З 19.07.2000 року Докучаєвський державний флюсо-доломітний комбінат реорганізовано у Відкрите Акціонерне Товариство «Докучаєвський флюсо- доломітний комбінат».
17.03.2011 року позивача переведено електрослюсарем (слюсарем черговим та по ремонту обладнання) Доломітного кар'єру.
15.10.2011 року позивача звільнено у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.
22.11.2016 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах у відповідності до п «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», однак відповідач рішенням № 2418 від 30.11.2016 року відмовив у призначенні пенсії, мотивуючи відмову тим, що спеціальний стаж заявника, який документально підтверджений складає 33 роки 1 місяць 19 днів.
Рішенням № 2418 від 30.11.2016 року відповідач відмовив у призначенні пенсії, мотивуючи відмову тим, що страховий стаж заявника, який документально підтверджений, складає 33 роки 1 місяць 21 день, пільговий - 9 місяців та 1 день.
Періоди роботи з 05.05.1979 року по 11.11.1980, з 19.01.1983 р. по 31.12.1999 року у ПАТ «Докучаєвський флюсо - доломітний комбінат» не зараховано до пільгового стажу у зв'язку з неможливістю перевірки довідки № 3284 від 15.08.2016 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній через знаходження підприємства на непідконтрольній території України.
Період з 01.01.2000 р. по 31.12.2010 р.- через відсутність відомостей про застраховану особу щодо атестації робочих місць.
Відповідно до ст. 13 ч. 1 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 вищевказаного Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме п. 20, згідно якого лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Підпунктом 1.1 п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві,в установі,організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств,селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
З наведеного вбачається, що уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
З трудової книжки позивача вбачається, що усі відомості про місце роботи, що зазначені позивачем у позовній заяві, підтверджені відповідними записами.
Згідно довідки № 3284 від 15.08.2016 року про уточнення особливого характеру роботи або умов праці, що необхідні для призначення пільгової пенсії, виданої ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», ОСОБА_2 працював на Доломітному кар'єрі з 05.05.1979 року по 11.11.1980 року слюсарем черговим та по ремонту обладнання, згідно розпорядження № 31 від 25.05.1979 р ( Наказ № 706 від 12.11.1980 р.), згідно розрахункової відомості. Згідно списка №2, розділу 1 підрозділу 1а, професія відноситься до такої, що має особливий характер роботи або умов праці та надає право на призначення пільгової пенсії. Робота проводилася повний робочий день в умовах кар*єру по ремонту електрообладнання.
З 19.01.1983 року по 29.02.1984 року - слюсарем черговим та по ремонту обладнання на підставі наказу № 56 від 11.01.1983 року, згідно розрахункових відомостей. Згідно списка № 2, розділу 1 підрозділу 1а, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173. Робота проводилася повний робочий день в умовах кар'єру по ремонту електрообладнання.
З 01.03.1984 р. по 30.04.1995 р. працював машиністом бульдозера ( бульдозеристом) на підставі розпорядження № 41 від 29.02.1984 р., згідно розрахункової відомості. Згідно списка № 2, розділу 1 підрозділу 1а, код професії 2010100а- 13583, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 м.Київ. Робота проводилася повний робочий день в умовах кар'єру.
На об'єднаному кар'єрі позивач працював з 01.05.1995 р. по 30.06.1997 р. машиністом бульдозера, згідно наказу № 172 від 30.03.1995 р., згідно розрахункових відомостей. Згідно списку № 2, розділу 1 підрозділу 1а, код професії 2010100а- 13583, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 м.Київ. Робота проводилася повний робочий день в умовах кар'єру.
На доломітному кар'єрі працював з 01.07.1997 р. по 16.03.2011 р. машиністом бульдозера,на підставі наказу № 250 від 10.06.1997 р. згідно розрахункових відомостей. Згідно списку № 2 розділу 1 підрозділу 1а,позиції 1.1.а, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 року за № 36 м.Київ. Робота проводилася повний робочий день в умовах кар'єру.
На доломітному кар'єрі працював з 17.03.2011 р. по 15.10.2011 р. еклектрослюсарем ( слюсарем черговим та по ремонту обладнання, згідно розпорядження № 35 від 17.03.2001 р. та наказу № 219 від 14.10.2011 р., згідно розрахункової відомості. Згідно списку № 2 розділу 1 підрозділу 1а, позиції 1.1.а, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 року за № 36 м.Київ. Робота проводилася повний робочий день в умовах кар'єру по ремонту електрообладнання.
Професію атестовано згідно наказів про атестацію робочих місць № 659 від 01.12.1994 р., № 501 від 06.12.1999 р., № 795 від 06.12.2004 р., № 887 від 05.12.2009 р., № 1165 від 25.12.2014 р.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року за № 1173 про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, а також постановою КМУ від 11.03.1994 р. № 162 м.Київ, постановою КМУ від 16.01.2003 р. № 36 м.Київ, були затверджені списки посад, перебування на яких надає право працівнику отримати пільгову пенсію.
З урахуванням переліку посад, що віднесено до списку № 2, посада 1.1а електрослюсарі (слюсарі) чергові та з ремонту устаткування та 1.1а машиністи бульдозерів, у тому числі зайняті гасінням та розбиранням териконів і породних відвалів шахт, розрізів, збагачувальних та брикетних фабрик, що горять, які займав позивач у вказані ним періоди, відносяться до таких, що надають йому право на отримання пільгової пенсії з урахуванням періодів роботи, не зарахованих до пільгового стажу відповідачем та які необхідно прийняти до уваги.
Як вбачається із ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно ст. 24 вказаного Закону, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України». Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», дію якого зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р, м.Докучаєвськ Донецької області, на території якого розташоване ПрАТ «Докучаєвський флюсо-долмітний комбінат», відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р, м. Докучаєвськ відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 252-VІІ та постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VІІ, м. Донецьк, визнано тимчасово окупованою територією.
Відповідно до частини 2, 3статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Відповідно до змін, внесених до абз.7 п.20 Порядку, у разі, коли підприємства, установи організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, позивачу для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії треба надати дані з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі- Закон) у 2011 році на базі автоматизованої системи персоніфікованого обліку відомостей створений Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дані до Реєстру, зміни та уточнення до них вносяться на підставі звітів про нарахування єдиного внеску, що подаються страхувальниками.
Страхувальники - платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої статті 4 Закону, на яких покладено обов'язки нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок за платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої статті 4 Закону, а також платники єдиного внеску, які зазначені в пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону.
Відповідно до п.З частини ІІ Положення «Про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування», дані до реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них вносяться на підставі звітності, що подається страхувальниками до органів доходів і зборів та передається до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформацією.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 9-3, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Тому з указаного терміну відомості щодо ОСОБА_2 можуть бути відсутніми в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, внаслідок не подання звітності ПрАТ «Докучаєвський флюсо - доломітний комбінат».
Таким чином, обставини, викладені позивачем в позовній заяві про те, що він з 05.05.1979 року по 11.11.1980 р.; з 19.01.1983 року по 31.12.1999 р.; з 01.01.2000 по 31.12.2010 р. працював у в ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», обґрунтовані і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Пільговий стаж надає йому право на отримання пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Положеннями ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено право відповідача на проведення перевірки.
Відповідно до матеріалів справи, підприємство, де працював позивач, та орган, в якому зберігаються архівні документи, знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України, що не надає можливості пенсійному органу провести перевірку достовірності видачі довідок про пільговий характер роботи позивача.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що колегія суддів має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
З урахуванням вимог законодавства України про пенсійне забезпечення, а також встановлених обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач, не зараховуючи до пільгового стажу позивача період його роботи, на підставі неможливості перевірити надані позивачем довідки не діяв обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання пропорційності, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.
Колегія суддів зазначає, що повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Колегія суддів зазначає, що позивач вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача щодо призначення пенсії.
Отже, колегія суддів вважає, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження відповідача щодо призначення пенсії та зобов'яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом першої інстанції встановлена незаконність рішення відповідача, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, зазначене рішення підлягає скасування з подальшим зобов'язанням Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області розглянути заяву ОСОБА_2 за № 2418 від 22.11.2016 року про призначення пенсії.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року у справі № 221/389/17 - залишити без задоволення.
Постанову Волноваського районного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року у справі № 221/389/17 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 26 січня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
М.Г. Сухарьок