Справа № 344/9598/17
Провадження № 11-кп/779/69/2018
Категорія ч. 2 ст. 309 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
26 січня 2018 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.12.2017 року, згідно якого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, громадянина України, раніше несудимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, та призначено остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70, ст.ст. 75, 76 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.
Цим же вироком стягнено з обвинуваченого витрати за проведення експертизи, а також вирішено питання щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України, -
з участю: прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_9
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду скасувати, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого в наслідок м'якості, та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за інкриміновані йому правопорушення, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України, строком на 2 роки позбавлення волі, без застосування вимог ст. 75 КК України. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що обвинувачений жодним чином не сприяв розкриттю злочину і тільки під тиском незаперечних доказів свою вину визнав та розкаявся. Вказує, що матеріали провадження не містять доказів незадовільного стану здоров'я обвинуваченого. Вважає, що призначення такої м'якої міри покарання за два злочини у сфері обігу наркотичних засобів нівелює завдання кримінального покарання.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_9 , що діє в інтересах обвинуваченого, просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду - без змін. Вказує, що обвинувачений з самого початку визнав свою вину у вчиненому повністю, а стороною захисту були відкриті додаткові матеріали про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_7 .
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив незаконний посів та вирощування конопель у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин, а також незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.310 КК України.
Злочини скоєно за наступних обставин. Обвинувачений ОСОБА_7 на початку березня 2017 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , незаконно посіяв насіння рослини коноплі для власних потреб та з метою вирощування доглядав за посівом. В подальшому, 29.06.2017 року в період часу з 10 год. 37 хв. по 12 год. 45 хв. працівниками поліції проведено обшук житла та приналежних підсобних приміщень по АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 . Під час обшуку з кімнати ОСОБА_7 , яка розташована на другому поверсі домоволодіння, з підвіконника вилучено 6 рослин, які згідно висновку експерта № 2.1-0807/17 від 30.06.2017 року є нарковмісними рослинами роду коноплі (Canabis). Крім цього, з прибудинкової території домоволодіння вилучено 24 рослини, які згідно висновку експерта № 2.1-0808/17 від 30.06.2017 року є нарковмісними рослинами роду коноплі (Canabis).
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_7 за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , дозрілі рослини коноплі висушував та подрібнював за допомогою подрібнювача, чим приводив їх у потрібний для вживання стан, тобто виготовляв наркотичний засіб канабіс. Виготовлений наркотичний засіб канабіс, ОСОБА_7 розфасував та упакував в 27 паперових згортків, а частину не подрібнених висушених листків рослин коноплі залишив у своїй кімнаті, які зберігав за місцем проживання без мети збуту. Крім цього, ОСОБА_7 , за місцем свого проживання, періодично вживав наркотичний засіб канабіс за допомогою пристроїв для викурювання, внаслідок чого, на поверхнях пристроїв накопичилось нашарування наркотичного засобу екстракту канабісу, який зберігав за місцем проживання без мети збуту. В подальшому, 29.06.2017 року в період часу з 10 год. 37 хв. по 12 год. 45 хв. працівниками поліції проведено обшук житла та приналежних підсобних приміщень по АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 . Під час обшуку, з підсобного приміщення, яке розташоване на другому поверсі домоволодіння, вилучено 27 паперових згортків із подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № 2.1-0811/17 від 05.07.2017 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг, якого заборонено - канабіс (марихуаною), загальна кількість якого в сухому стані становить 52,12 грама. Крім цього, з кімнати ОСОБА_7 , яка розташована на другому поверсі домоволодіння, вилучено предмет неправильної форми червоного кольору із темним нагаром, на якому, згідно висновку експерта № 2.1-0812/17 від 05.07.2017 року виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якою заборонено - екстракт канабісу, кількість якого становить 0,3890 грама: металевий предмет циліндричної форми сірого кольору на якому, згідно висновку № 2.1-0809/17 від 30.06.2017 року, виявлено окремі частинки речовини зеленого кольору, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом (марихуаною) в слідовій кількості (менше 0,0001 грама); висушене листя рослин, яка згідно висновку експерта № 2.1-0813/17 від 04.07.2017 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом (марихуаною), кількість якого в сухому стані становить 3,97 грама. Також, з прибудинкової території домоволодіння вилучено пластикову пляшку із темним нагаром, на якій, згідно висновку експерта № 2.1-0817/17 від 05.07.2017 року, виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу, кількість якого становить 0,8275 грама.
Загальна кількість вилученого особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу (марихуани) становить 56,09 грама.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав доводи апеляційної інстанції, просив вирок суду скасувати в частині покарання, постановити новий, яким обрати покарання без застосування вимог ст. 75 КК України;
- обвинувачений та його захисник не підтримали доводи апеляційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення, вирок суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора з приводу поданої апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, вирок суду - без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з вироку суду, у суді першої інстанції обвинувачений свою вину у вчиненому визнав у повному обсязі, що дало право суду, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справ, які ніким не оспорюються.
Суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, тобто за незаконний посів та вирощування конопель у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин, а також незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.310 КК України.
Фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація дій обвинувачеого, ніким не оспорюються і в апеляційному порядку, відповідно до ст. 404 КПК України не перевіряється.
Свою незгоду апелянт висловив в частині покарання, вважав його таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень та його особі внаслідок м'якості.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вимоги закону щодо призначення покарання виконані в повному обсязі.
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції призначене в межах, встановлених у санкціях зазначених статтей Особливої частини Кримінального кодексу України з урахуванням Загальної частини цього кодексу з урахуванням ступеню тяжкості скоєних ним злочинів, а саме те, що він вчинив два умисних злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, один з яких відносить до категорії злочину середнього ступеню тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.
При призначенні покарання суд першої інстанції врахував також дані, що характеризують особу винного, а саме те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, перебуває під консультативним наглядом в Івано-Франківському наркологічному диспансері, позитивно характеризується за місцем мешкання, неодружений, не працює, а також те, що він має незадовільний стан здоров'я (а.п. 36-43, 60-66).
Крім того, під час обрання виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції також врахував висновок органу пробації, згідно з яким виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення волі, або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (а.п. 32-34).
Обставинами, що пом'якшує покарання, суд першої інстанції врахував повне визнання вини, щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочинів, а також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем свого проживання характеризується позитивно, та має незадовільний стан здоров'я.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з положення ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Залишаючи вирок суду першої інстанції в частині покарання без змін, колегія суддів виходить із того, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст. 8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
З урахуванням обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, особи винуватого, його ставлення до вчиненого ним діяння, зокрема, що обвинувачений визнав свою вину, усвідомив протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого злочину, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді двох років позбавлення волі з іспитовим строком на два роки.
Доводи апелянта в частині того, що обвинувачений жодним чином не сприяв розкриттю злочину є неспроможними.
Так, активне сприяння розкриттю злочину передбачає надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, у встановленні істини у справі, з'ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений повідомив правоохоронним органам про всі відомі епізоди й обставини його злочинного діяння, чим підтверджував версію обвинувачення під час досудового розслідування, не перешкоджав органам досудового розслідування у проведенні необхідних слідчих дій, надав правдиві показання.
Сам факт визнання вини обвинуваченим у повному обсязі є конкретним проявам усвідомлення ним як своєї вини у вчиненні злочину, та й готовності сприяти правосуддю.
Відомостей про приховування обвинуваченим будь-якої інформації, апелянтом не надано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_7 жодним чином не сприяв розкриттю злочину і тільки під тиском незаперечних доказів свою вини визнав та розкаявся, не спростовують наведених вище висновків, та не заслуговують на увагу колегії суддів.
Доводи апелянта про формальність розкаяння обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненому, не можливо прийняти до уваги, оскільки щире розкаяння в розумінні ст. 66 КК України характеризується суб'єктивним ставленням винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого, бажання виправити ситуацію, що склалась.
З показань обвинуваченого, судових дебатів, останнього слова, вбачається, що обвинувачений виявив жаль з приводу того, що він порушив закон, а його бажанням виправити ситуацію є те, що обвинувачений не перешкоджав органам розслідування та суду у встановленні істини по справі, що свідчить про щире каяття обвинуваченого.
Стосовно доводі прокурора щодо відсутності доказів на підтвердження незадовільного стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 то, матеріали провадження містять консультативну довідку лікаря кардіолога міської клінічної поліклініки №1 з виставленим діагнозом щодо виявлених захворювань у ОСОБА_7 (а.п. 60).
Твердження апелянта про те, що призначення такої м'якої міри покарання за два злочини у сфері обігу наркотичних засобів нівелює завдання кримінального покарання є безпідставне, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, та призначається за принципом індивідуалізації, з урахуванням всіх обставин конкретної справи й особи обвинуваченого, а також впливу призначеного покарання на виправлення та перевиховання засудженого тощо.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обрав обвинуваченому ОСОБА_7 законне та найбільш доцільне покарання, виходячи як з характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим, мети й мотивів вчинених злочинних дій, наявності пом'якшуючих і відсутності обтяжуючих обставин, а також даних, що характеризують обвинуваченого та його особистого ставлення до вчиненого діяння.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду у вироку та були підставою для його скасування або зміни, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без його ізоляції від суспільства та правильно прийняв рішення про звільнення останнього від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного покарання є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження нових злочинів, та підстав для його зміст не вбачається.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
Згідно з оригіналом:
Суддя ОСОБА_3