Справа № 510/2077/17
17.01.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Бошков І.Д.;
-за участю секретаря Аждер В.А.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області (третя особа - ОСОБА_2) про визнання права власності на спадкове майно, -
Представник відповідача - Ренійської міської ради позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Третя особа - ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила про розгляд справи за її відсутності.
Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, прийнятого Законом України 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є донькою нині померлого ОСОБА_3 За життя ОСОБА_3 належало:
-? частки житлового будинку із надвірними спорудами № 52 по вул. Мірошниченко у м. Рені Одеської області, який в цілому складається з: літ. «А» - житловий будинок, загальною площею - 35,20 кв. м., житловою площею - 28,50 кв. м., літ. «Б» - сарай, літ. «Г» - сарай, літ. «В» - вбиральня, літ. «Д» - літня кухня, літ. «Е» - льох під будівлею, літ. «Ж» - навіс, літ. «Л» - гараж, 1-2 - огорожа, 4,5 - споруда, І - мостіння, на земельній ділянці розміром 471 кв. м., на підставі договору спорудження будинку, посвідченого Ренійською нотаріальною конторою 16 червня 1959 року за реєстром №1030 та зареєстрованого в КП «Ренійське БТІ».
На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, 13.11.2011 р. - помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємство після її смерті здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його доньки: ОСОБА_2, третя особа по справі та ОСОБА_1, позивачка по справі. Інших спадкоємців, які б мало право на обов'язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця не має. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, позивачка (як спадкоємець першої черги за законом) звернулась до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивача нотаріусом було заведено спадкову справу. ОСОБА_2 (як спадкоємець першої черги за законом), спадщину не прийняла, від своєї частки в неї відмовилась на користь позивачки ОСОБА_1, про що надала відповідну заяву. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючого документу, реєстрацію якого було проведено в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, щодо спадкового будинку, при цьому нотаріус порадив позивачу звернутися до суду із відповідним позовом для вирішення питання про визнання права власності на спадкове майно та виніс відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на належну померлому частку спадкового майна, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, третя особа, як спадкоємець першої черги за законом після смерті спадкодавця, від частки у спадщині відмовилась на користь позивачки, не заперечувала проти визнання за позивачкою права власності на спадкове майно, представник відповідача також не заперечував, щоб позивачка оформила право власності на спадкове майно після смерті спадкодавця на своє ім'я.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України). Позивач у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається такою, що її прийняла. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за законом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.
Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, реєстрація якого була б проведена в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, щодо спадкового будинку, у зв'язку із чим позивач була вимушена звернутися до суду із позовом.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на ? частки вищевказаного житлового будинку з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1262, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:
-? частки житлового будинку із надвірними спорудами № 52 по вул. Мірошниченко у м. Рені Одеської області, який в цілому складається з: літ. «А» - житловий будинок, загальною площею - 35,20 кв. м., житловою площею - 28,50 кв. м., літ. «Б» - сарай, літ. «Г» - сарай, літ. «В» - вбиральня, літ. «Д» - літня кухня, літ. «Е» - льох під будівлею, літ. «Ж» - навіс, літ. «Л» - гараж, 1-2 - огорожа, 4,5 - споруда, І - мостіння, на земельній ділянці розміром 471 кв. м.,
після смерті ОСОБА_3, померлого 13.11.2011 року.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя: І.Д. Бошков