23 січня 2018 рокусправа № 808/988/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.
судді: Кругового О.О. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький алюмінієвий комбінат» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (суддя Бойченко Ю.П.), в адміністративній справі №808/988/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький алюмінієвий комбінат» до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про визнання дій протиправними щодо винесення рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій, скасування рішення №40 від 13.02.2017 року,-
Публічне акціонерне товариство «Запорізький алюмінієвий комбінат» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо винесення рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності №40 від 13.02.2017 року та скасувати дане рішення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи скаржника:
- акт перевірки є неузгодженим та складний з порушенням;
- спірне рішення є необґрунтованим та прийнято всупереч судової практики, оскільки Верховний Суд України при розгляді справи №21-381а13 дійшов висновку, що заява-розрахунок, яка є підставою для фінансування страховиків-роботодавців органами Фонду, не має імперативного значення для відділення Фонду, оскільки воно відповідно до вимог Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 22.12.2010 року №26, повинно перевірити правильність її складання.
Відповідач направив до суду апеляційної інстанції письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту законно та обґрунтовану. У письмових запереченнях відповідач стверджує, що присвоєння номеру акту перевірки не передбачено пунктом 3.13.1 Інструкції №29 від 22.12.2010 року. Акт було підписано генеральним директором і головним бухгалтером, що також відповідає вимогам зазначеній Інструкції. Вказує що відповідно до норм чинного законодавства при прийнятті заяви-розрахунку Фонди не повинні перевіряти дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних страхових коштів Фонду.
У судовому засіданні представник відповідача - Лаусенко Ю.В. (довіреність від 10.01.2018 року №06-115) підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, до суду свого представника не направив.
Згідно частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегією суддів на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі Виконавчу дирекцію Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:
Згідно з планом-графіком проведення перевірок страхувальників на І квартал 2017 року, затвердженим наказом Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 14.12.2016 року №388 та на підставі направлення від 04.01.2017 року №06/09 службовими особами відповідача, проведена планова перевірка позивача щодо дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних страхових коштів Фонду за період з 01.10.2015 року по 31.12.2016 року. За результатами перевірки 25.01.2017 року складено акт. Пунктом 3.3 акта перевірки «Правильність призначення та правомірність використання коштів Фонду на виплати установлених видів матеріального забезпечення» з боку позивача визначено порушення Закону України № 1105, а саме:
- пункту 1 частини 4 статті 19 - обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності у разі коли застраховані особи протягом дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку мають страховий стаж менше шести місяців здійснено без урахування обмеження мінімальною заробітною платою, встановленої законом у місяці настання страхового випадку. Неправомірно використані страхові кошти у сумі 17069,71 грн. (8 випадків);
- пункту 2 частини 1 статті 24 - при призначенні та сплаті застрахованій особі ОСОБА_2 допомоги по тимчасовій непрацездатності невірно визначено відсоток середньої заробітної плати залежно від страхового стажу, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності призначена та сплачена при страховому стажі від трьох років до п'яти років без обмеження 60% середньої заробітної плати. Неправомірно використані кошти Фонду у сумі 730,32 грн. (1 випадок).
Неправомірно витрачено страхових коштів Фонду в період дії Закону України № 1105 на загальну суму 17800,03 грн. (9 випадків)».
На підставі акта перевірки 13.02.2017 року відповідачем прийнято рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності № 40 (далі по тексту - Рішення №40), яким ПАТ «ЗАлК» зобов'язано сплатити неправомірно витрачені страхові кошти у сумі 17800,03грн. та накладено штраф у розмірі 50% від суми неправомірно витрачених страхових коштів в період з 01.01.2015 року - 8900,02 грн. Всього до сплати - 26700,05 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, 16.02.2017 року ПАТ «ЗАлК» звернулося до Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зі скаргою (вих.№011-0147). Рішенням Фонду про результати розгляду скарги від 01.03.2017 №06-08-432 ПАТ «ЗАлК» відмовлено у задоволенні скарги. 09 березня 2017 року за вих.№011-0256 позивач повторно направив скаргу до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Рішенням №5 (вих.№6-29-558) від 30.03.2017 про результати розгляду повторної скарги, Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовлено позивачу в задоволенні повторної скарги в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку наявність підстав для застосування відповідачем до позивача фінансових санкцій та правомірність нарахування відповідачем позивачу таких санкцій. Посилання позивача на процедурні порушення спростовуються нормами чинного законодавства, а отже не можуть бути підставами для скасування спірного рішення.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована порушенням відповідачем процедури складання та підписання акта, а також, оскільки відповідач приймаючи від позивача заяву - розрахунок порушень не виявив, тому він і не мав підстав для винесення спірного рішення. Доводів щодо спростування виявлених порушень в частині переплати коштів Фонду позивачем не наведено.
Частинами 3 та 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Щодо доводів скаржника, що акт перевірки є неузгодженим, оскільки з ним не був ознайомлений голова комісії - ОСОБА_3 та відсутність порядкового номеру, колегія суддів не приймає до уваги та зазначає наступне.
Так, пунктом 3 ч.1 ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV встановлено, що Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.
Інструкцією про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 №29, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 за № 393/19131 (далі - Інструкція №29) встановлено порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, порядок прийняття рішень за результатами перевірок та процедуру оскарження рішень за результатами перевірок.
Пунктами 3.13.1, 3.13.4 Інструкції №29 передбачено, що за результатами перевірки складається акт перевірки та в останній день перевірки два примірники якого підписуються посадовими особами органу Фонду, які її проводили, керівником, головним бухгалтером (бухгалтером) або уповноваженою керівником особою та головою комісії (уповноваженим) із соціального страхування страхувальника, який перевіряється. Примірники акта перевірки підписуються посадовою особою органу Фонду та керівником або головним бухгалтером (бухгалтером) чи уповноваженою керівником особою страхувальника на кожній сторінці із зазначенням на останній сторінці загальної кількості сторінок. Один примірник акта перевірки вручається страхувальнику з відміткою про отримання, а другий зберігається в органі Фонду, який здійснив перевірку. Згідно абз. 4 пункту 6.2. Інструкції №29 страхувальник під час здійснення перевірки зобов'язаний підписати акт перевірки або відмовитись із зазначенням причин такої відмови.
Як вбачається з матеріалів справи в примірнику акта від 25.01.2017 року, який було додано позивачем до позовної заяви відсутній підпис голови комісії з питань соціального страхування ПАТ «ЗАлК» ОСОБА_3 (а.с. 5-9). Проте, відповідачем на спростування даних доводів до суду першої інстанції надано копію свого примірника акта перевірки від 25.01.2017 року. З якого вбачається ознайомлення ОСОБА_3 з даним актом та його змістом, що підтверджується особистим підписом і записом «З висновками не погоджуюсь». Крім того, акт перевірки від 25.01.2017 року має порядковий номер 34 (а.с. 66-70).
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне, що позивач не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки не скористався своїм правом та відповідно до пункту 3.13.4 Інструкції №29 не подав до Фонду письмові заперечення, який проводив перевірку, окремим документом протягом 10 календарних днів з дня підписання акта.
Щодо доводів скаржника, що оскаржувана постанова суду ухвалена всупереч судової практики Верховного Суду України колегія суддів зазначає, що абзацом 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, та що фінансування здійснюється в порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Постановою правління Фонду від 22.12.2010 року №26 затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Порядок №26). Пунктом 7 цього Порядку визначено, що при опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пунктів 3.9, 3.12 Розділу ІІІ III «Планування, організація і проведення перевірок страхувальників, оформлення результатів перевірок» Інструкції №29 органи Фонду здійснюють аналіз даних, зазначених у звітності, заяві-розрахунку страхувальника по коштах Фонду, статистичних даних, за результатами яких складається довідка в довільній формі, яка є підставою для прийняття рішення про проведення позапланової перевірки. Під час перевірок страхувальників, зокрема, перевіряється правомірність призначення та виплати матеріального забезпечення застрахованим особам.
Отже, перевірки правильності призначення допомоги та правомірності використання коштів Фонду, здійснюється при проведенні контрольних заходів по коштах Фонду згідно Інструкції № 29.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення остаточного судового рішення у справі.
Оскільки апеляційна скарга залишається судом апеляційної інстанції без задоволення, відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1760грн. підлягає стягненню зі скаржника відповідно до частини 2 статті 133, статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький алюмінієвий комбінат» - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року в адміністративній справі №808/988/17 - залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький алюмінієвий комбінат» (ЄДРПОУ 00194122 м.Запоріжжя, Південне шосе, 15) до спеціального фонду Державного бюджету України (УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1760грн. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно пункту 1 частини 6 статті 12 та пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 25 січня 2018 року.
Головуючий суддя: А.В. Шлай
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: Т.С. Прокопчук