18 січня 2018 рокусправа № 808/1025/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.
судді: Кругового О.О. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (суддя: Садовий І.В) по адміністративній справі № 808/1025/17
за адміністративним позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Позивач Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Запорізьке ОВ ФСЗІ) 21.04.2017 року звернулося до суду з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2), в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році в загальному розмірі 21 695,05 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Запорізьким ОВ ФСЗІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає про порушення відповідачем у 2016 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи. Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон №875-XII) визначає самостійне здійснення підприємствами працевлаштування інвалідів. Також апелянтом зазначено про не подання відповідачем до центру зайнятості обов'язкової звітності про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві становить -19 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону №875-XII - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 412 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 21 682,96 грн. (а.с.4).
За не забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідній кількості 1 особа позивачем нарахована відповідачу сума адміністративно - господарських санкцій та пеня в загальному розмірі 21 695,05 грн., щодо стягнення якої позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Статтею 18,19,20 Закону №875-XII встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII.
Про наявність вакантних робочих місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року.
Із матеріалів справи вбачається, що 17.01.2013 року ФОП ОСОБА_2 прийнято ОСОБА_5 (інвалід ІІІ групи) на посаду менеджера в оптовій торгівлі за трудовим договором №08591300156 від 17.01.2013 року, яка 29.02.2016 року звільнена з посади за власним бажанням (а.с.69).
Наказом № 1-01-03-16 від 01.03.2016 року ФОП ОСОБА_2 створено робоче місце для інваліда, а саме продавець-консультант у відділі роздрібної торгівлі, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 в ТПЦ «Україна» (а.с.57).
З моменту відкриття зазначеної вакансії ФОП ОСОБА_2 щомісячно протягом 2016 року направляла на адресу Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя звітність за формою №3-ПН (а.с.48-56).
Крім того в період з вересня по грудень 2016 року відповідачем відвідувалися заходи, пов'язані з працевлаштуванням інвалідів, які організовувались Правобережним та Шевченківським районними центрами зайнятості м. Запоріжжя (а.с.45-47).
Шевченківським районним центром зайнятості у 2016 році направлялася до відповідача 1 особа для працевлаштування, однак остання від запропонованої роботи відмовилась, про що відповідачем в направленні на працевлаштування зроблено відповідну відмітку 02.08.2016 року (а.с.44), будь яких доказів на підтвердження того, що відповідачем умисно відмовлено у працевлаштуванні працівника відповідної категорії позивачем не надано.
Викладене свідчить про відсутність у діях ФОП ОСОБА_2 факту порушення приписів ст. 20 Закону №875-XII, що виключає підстави для притягнення відповідача до відповідальності, шляхом застосування адміністративно - господарської санкції та нарахування суми пені в загальному розмірі 21 695,05 грн., а отже судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Запорізького ОВ ФСЗІ.
Керуючись ч.6 ст. 12, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, п.2 ч.5 ст. 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її складання в повному обсязі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
В повному обсязі постанова складена 25 січня 2018 року.
Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: А.В. Шлай