Справа № 352/862/16-ц
Провадження № 22-ц/779/111/2018
Категорія 48
Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.
Суддя-доповідач Фединяк
24 січня 2018 року м. Івано-Франківськ
Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого- судді Фединяка В.Д.
суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й. секретаря Капущак С.В.
з участю ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 14 листопада 2017 року,
У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, посилаючись на те, що рішенням Угринівської сільської ради від 24.12.1998 р. відмінено рішення виконкому Угринівської сільської ради від 23.10.1993 р. № 27 про визнання за ОСОБА_1 права власності на будинковолодіння по вул. Незалежності, 203-А в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області та визнано право власності на спірне будинковолодіння за ОСОБА_4 (матір'ю відповідачки) і дозволено КП «Івано-Франківське ОБТІ» видати останній свідоцтво про право власності. Вважав оскаржуване рішення незаконним, оскільки порушує його право на частку в спільному майні подружжя як співвласника спірного будинковолодіння та суперечить Рішенню Конституційного Суду України № 7-рп/2009, згідно якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Просив визнати незаконним та скасувати рішення Угринівської сільської ради від 24.12.1998 р. (п.п. 1, 2, 3), яким відмінено рішення виконкому Угринівської сільської ради від 23.10.1993 р. № 27 про визнання за ОСОБА_1 права власності на будинковолодіння по вул. Незалежності, 203-А в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, визнано право власності на спірне будинковолодіння за ОСОБА_4, дозволено КП «Івано-Франківське ОБТІ» видати останній свідоцтво про право власності.
У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з новим позовом, і зазначав, що він з 13.07.1983 року до 17.10.2013 року перебував з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі та до 1998 року проживали в будинку матері відповідачки по вул. Незалежності, 203 в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. На подвір'ї зазначеного будинку була не закінчена будівництвом літня кухня. Вони за спільні кошти переобладнали вказану господарську будівлю у ще один житловий будинок. Вказував, що за час перебування у шлюбі він з дружиною постійно проводили роботи по покращенню технічного стану та зовнішнього вигляду будинку, заасфальтували подвір'я. На підставі рішення виконкому Угринівської сільської ради № 27 від 28.10.1993 р. відповідачка 22.11.1993 р. отримала свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок. Проте мати відповідачки ОСОБА_5 у 1999 році подарувала ОСОБА_1 цей житловий будинок. Посилаючись на те, що відповідачка під час шлюбу набула права власності на спірне будинковолодіння, то в силу закону воно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Просив визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 житловий будинок, гараж та майстерню, які знаходяться по вул. Незалежності, 203-А в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.
Ухвалою Тисменицького районного суду від 28 лютого 2017 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення сільської ради та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом спільної власності подружжя.
Рішенням Тисменицького районного суду від 14 листопада 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1, Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання незаконним і скасування рішення сільської ради.
На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд не врахував того, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, з дозволу ОСОБА_4В.(мами ОСОБА_1С.) вони спільно здійснили будівництво будинку в с. Угринів Тисменицького району вул. Незалежності, 203А, дане будівництво було оформлене за ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Угринівської сільської ради від 23.10.1993 року №27, а також видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 22 листопада 1993 року за ОСОБА_1 Посилання відповідача на помилковість рішення виконкому Угринівської сільської ради від 23.10.1993 року №27, яким за ОСОБА_1 оформлено право власності на житловий будинок №203а, не підтверджене жодним належним та допустимим доказом. Рішення виконкому від 23.10.1993 року №27 було виконане шляхом видачі відповідного свідоцтва про право власності, а тому в силу вимог закону не могло бути в подальшому відмінено органом місцевого самоврядування .
Відповідно до п. 9 розд. XIIІ «Перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 3 жовтня 2017 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обгрунтованим.
ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, хоч належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участі у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин щодо наявності підстави, передбаченої ч.1 ст.62 СК України, для визнання спірного нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_1 у 1999 р. отримала у дар будинковолодіння, яке складалось з житлового будинку загальною площею 111,0 кв.м житловою площею 66,6 кв.м, яким володіє до цього часу. Жодних доказів щодо істотного збільшення вартості будинковолодіння внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя за період з 1999 р. до 29.10.2013 р. позивач суду не надав. При цьому суд враховує, що самочинно побудовані господарські будівлі (майстерня, гараж), які до цього часу належно не введені у склад будинковолодіння, жодним чином не збільшують його вартість. Заявлена позивачем вимога про визнання незаконним та скасування рішення Угринівської сільської ради від 24.12.1998 р. є необґрунтованою з огляду на те, що це рішення прийнято відповідачем у відповідності з вимогами ст.19 Конституції України, у межах повноважень, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», воно не суперечить Рішенню Конституційного Суду України № 7-рп/2009.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно з ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зазначена норма закону передбачає правові підстави визнання права власності другого з подружжя на майно внаслідок поліпшення під час шлюбу особистого майна одного з подружжя.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належало домоволодіння по вул. Незалежності, 203 в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с.72). З 1 квітня 1988 року, за згодою власника, в зазначеному будинку проживали подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 із неповнолітніми дітьми, шлюб між якими розірвано 17 жовтня 2013 року, що підтверджується даними, які містяться у виписці з погосподарської книги № 5 Угринівської сільської ради(а.с.168).
16 червня 1988 року рішенням виконавчого комітету Угринівсько сільської ради Тисменицького району ОСОБА_4 надано дозвіл на переобладнання належної їй господарської споруди під житловий будинок.
Також установлено, що технічна документація на таку перебудову та проведення перебудови господарської споруди під житловий будинок проводились виключно за кошти ОСОБА_4, що підтверджується письмовими доказами, яким суд дав правильну оцінку (а.с.28-50).
Разом з тим, за заявою забудівника ОСОБА_4 про визнання права власності на новостворене домоволодіння по вул. Незалежності, 203-А в с. Угринів Тисменицького району, 28.10.1993 року виконавчим комітетом Угринівської сільської ради визнано право власності на зазначене домоволодіння за донькою забудівника ОСОБА_1 (а.с.84)
Рішенням Угринівської сільської ради від 24.12.1998 р. № 27, за заявою ОСОБА_1 відмінено рішення виконкому Угринівської сільської ради від 23.10.1993 р. № 27 про визнання за ОСОБА_1 права власності на будинковолодіння по вул. Незалежності, 203-А в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області та визнано право власності на спірне домоволодіння за забудовником ОСОБА_4
На підставі вказаного рішення сільської ради забудовник ОСОБА_5 21.01.1999 р. отримала свідоцтво про право власності на спірне будинковолодіння (а.с.85), яке 25.03.1999 р. подарувала своїй дочці ОСОБА_1 згідно нотаріально посвідченого договору дарування (а.с.88). Право власності на отримане у дар будинковолодіння зареєстроване за відповідачкою Івано-Франківським ОБТІ 13.10.2000 р. за реєстровим номером 577 (а.с.49)
Враховуючи наведене, суд перешої інстанції прийшов правильного висновку відмовивши ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння по вул. Незалежності, 203-А в с. Угринів Тисменицького району, оскільки ним не подано доказів про те, що зазначене майно набувалось подружжям у період шлюбу за спільні кошки і встановленому законом порядку.
Правильним є також висновок суду, яким відмовлено ОСОБА_3 щодо визнання незаконним та скасуваня рішення Угринівської сільської ради від 24.12.1998 р. (п.п. 1, 2, 3), яким відмінено рішення виконкому Угринівської сільської ради від 23.10.1993 р. № 27 про визнання за ОСОБА_1 права власності на будинковолодіння по вул. Незалежності, 203-А в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області та визнано право власності на спірне будинковолодіння за ОСОБА_4 і дозволено КП «Івано-Франківське ОБТІ» видати останній свідоцтво про право власності з огляду на таке.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" N 280/97-ВР питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частиною дев'ятою статті 59 цього Закону рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Частиною десятою статті 59 Закону N 280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону N 280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Окрім цього, в Рішенні N 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Новостворене домоволодіння по вул. Незалежності, 203-А в с.Угринів Тисменицького району ОСОБА_1 не створювалось, 28.10.1993 року виконавчим комітетом Угринівської сільської ради за нею помилково визнано право власності на зазначене домоволодіння. Зазначені обставини підтверджені рішенням Угринівської сільської ради від 24.12.1998 р. № 27 ухвалене за заявою ОСОБА_1 про відміну рішення виконкому Угринівської сільської ради від 23.10.1993 р. № 27 про визнання за нею право власності на будинковолодіння по вул. Незалежності, 203-А в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.
Отже, суб'єкти цих правовідносин не заперечують проти скасування рішення виконавчого комітету Угринівської сільської ради від 28 жовтня 1993 року.
За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки встановив, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення Тисменицького районного суду від 14 листопада 2017 року як законне та обґрунтоване.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384,391,392 ЦПК України, апеляційний суд ,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду від 14 листопада 2017 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 січня 2018 року.
Головуючий В.Д.Фединяк
Судді: В.А.Девляшевський
ОСОБА_7