79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.01.2018р. Справа №914/2466/17
місто Львів
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт», м. Львів
до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів
про стягнення 175 141 грн. 04 коп.
Cуддя Мазовіта А.Б.
Секретар Зубко С.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність б/н від 09.01.2017);
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів про стягнення 175 141 грн. 04 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 01.12.2017 призначив розгляд справи на 12.12.2017. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість становила 133 400 грн. 00 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 18 997 грн. 62 коп., 3% річних в сумі 4 802 грн. 40 коп., інфляційні в сумі 17 941 грн. 02 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 175 141 грн. 04 коп.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що позивачем під час розрахунку пені, інфляційних та 3% річних неправильно визначено момент прострочки, у зв'язку із чим розмір нарахованих пені, 3% річних та інфляційних має бути меншим, щодо частини періоду нарахування пені позивачем пропущено річний строк позовної давності.
22.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 71 000 грн. 00 коп., пеню в сумі 10 767 грн. 35 коп., 3% річних в сумі 4 854 грн. 83 коп., інфляційні в сумі 14 414 грн. 28 коп.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
1 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт» (продавець) та Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Дрогобицький райавтодор» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №01/09-197.
За цим договором продавець (позивач) зобов'язується передати на умовах даного договору у власність покупця товар - асфальтобетон, а покупець (відповідач) зобов'язується сплатити його повну вартість та прийняти товар.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу по видаткових накладних №10 від 05.09.2016, №11 від 06.09.2016 (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 133 400 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 2 розділу 6 договору покупець сплачує вартість товару протягом 3-ьох банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, протягом трьох календарних днів, або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
04.12.2017 відповідач здійснив часткову оплату вартості товару в розмірі 62 400 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №825 від 04.12.2017.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 71 000 грн. 00 коп. основного боргу, 10 767 грн. 35 коп. пені, 4 854 грн. 83 коп. 3% річних, 14 414 грн. 28 коп. інфляційних.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п. 5 розділу 9 договору у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 10 767 грн. 35 коп., 3% річних в сумі 4 854 грн. 39 коп. та інфляційні в сумі 14 414 грн. 28 коп.
Судом перевірено розрахунок пені, 3% річних та встановлено, що при розрахунку пені, 3% річних позивачем допущено арифметичні помилки. Після проведеного судом перерахунку розмір пені за визначений позивачем період часу повинен становити 10 750 грн. 29 коп., розмір 3% річних - 4 851 грн. 49 коп.
Судом також перевірено правильність розрахунку інфляційних, внаслідок чого встановлено, що розмір інфляційних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих сум інфляційних, до задоволення підлягають інфляційні в сумі 14 414 грн. 28 коп., тобто в межах заявлених ним позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 71 000 грн. 00 коп. основного боргу, 10 750 грн. 29 коп. пені, 4 851 грн. 49 коп. 3% річних, 14 414 грн. 28 коп. інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Беручи до уваги те, що позивачем подавалася відповідна заява, судовий збір підлягатиме поверненню позивачу за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 2, 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів, вул. Володимира Великого, 54 (ідентифікаційний код 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт», АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 35943421) 71 000 грн. 00 коп. основного боргу, 10 750 грн. 29 коп. пені, 14 414 грн. 28 коп. інфляційних, 4 851 грн. 49 коп. 3% річних, 1 599 грн. 68 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
5. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 23.01.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 26.01.2018.
Суддя Мазовіта А.Б.