Справа № 276/286/17
Провадження по справі №2/276/20/18
25 січня 2018 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Мельника М.Л.
при секретарі Свиридок А.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про
відшкодування матеріальної шкоди,-
Позивач звернувся до суду із названим позовом в обґрунтування якого зазначає, що йому на праві власності належить земельна ділянка зазначена у відповідному державному акті, яка літом 2016 року використовувалася ним під посіви вівса. Жителі села завідомо знали про ці посіви та про заборону через них проганяти велику рогату худобу . Однак, відповідач, коли настала його черга випасати череду, у липня 2016 року здійснив прогін ВРХ, чим завдав йому матеріального збитку. 04.08.2016 року актом Топорищенської сільської ради було проведено обстеження посівів вівсу та виявлено, що на двох гектарах посівів частина потоптана та витравлена громадською ВРХ. Відповідач завдав йому матеріальні збитки в сумі 2744 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки в сумі 2744 грн. та витрати по справі в сумі 640 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив , що є власником 6,25 га земельної ділянки і в 2016 році посіяв овес на площі 0,7 га та попередив жителів села, щоб ті не гнали худобу по його земельній ділянці. Однак коли приїхав в с. Комарівка , то виявив на своїй земельній ділянці частину пошкодженого посіву вівса та з»ясував , що коли пас череду ОСОБА_2 і проганяв худобу із односельчанами , то тоді було пошкоджено посів. Із заявою про пошкодження посіву звертався до дільничного інспектора та сільського голови.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав пояснивши, що він випасав череду 13 і 14 липня 2016 з дружиною. Коли проганяв худобу з односельчанами, то 5-6 корів забігло на посів вівса позивача, однак корови на посіві не випасались. Йому допомагали проганяти череду ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші односельчани. Овес позивача був посіяний біля водоймища , куди гнали худобу інші пастухи, коли пасли корови.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів заподіяння йому шкоди відповідачем в результаті випасання великої рогатої худоби та розміру заподіяних збитків.
-2-
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що на сесії Топорищенської сільської ради розглядалось питання про обмір земельної ділянки позивача, на якій був пошкоджений посів. Комісія виїхала на місце та виявила , що на ділянці біля 0,2 га було посіяно овес, позивач звертався до нього , щоб визначити збиток в результаті пошкодження посіву, однак він цього зробити не зміг.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що позивач в 2016 році звернувся до сільської ради з заявою про нанесення збитку ВРХ внаслідок пошкодження овесу. На місце виїхала комісія щодо пошкодження посіву. В 2017 році з заявою звернувся відповідач щодо визначення розміру пошкодження посіву на земельній ділянці позивача. Повторно комісія виїхала на місце , вивчила попередній акт та встановила , що в акті від 04.08.2016 року комісією було допущено помилку щодо пошкодження площі посіву позивача замість 0,07 га комісія вказала 0,7 га, а тому комісією повторно був складений акт від 21.04. 2017 року.
Свідок ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні показали, що в липні 2016 року вони проганяли череду великої рогатої худоби, коли пастухом був відповідач і коли проганяли череду біля земельної ділянки позивача , то декілька корів забігло в посів овесу, яких вони зразу ж вигнали, і корови не випасались на даній земельній ділянці, тому не могли заподіяти збиток.
Свідок ОСОБА_11»янець В.Г. показав, що він , як голова комісії Топорищенської сільської ради 04.08.2016 року виїздив на земельну ділянку позивача для встановлення пошкодження посівів овса , провели заміри та встановили пошкодження на площі 25 на 30 метрів, склали акт, що було пошкоджено посіву на площі 0,7 га хоча фактично було пошкоджено 0,07 га. Вдруге 21.04.2017 року виїздили на місце та склали акт про пошкодження фактичного розміру площі посіву 0,07 га.
Заслухавши сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ
№ 530925 від 19.01.2007 року позивач є власником земельної ділянки площею
6, 2512 га на території Топорищенської сільської ради.
З акту обстеження комісії від 04.08.2016 року вбачається, що при обстеженні земельної ділянки позивача виявлено потоптану та витравлену громадською ВРХ посів овса орієнтованою площею 0,7 га.
З акту обстеження комісії від 21.04.2017 року вбачається, що при обстеженні земельної ділянки позивача виявлено потоптану та витравлену громадською ВРХ посів овса орієнтованою площею 0,07 га.
Частинами 1 та 2 ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного прав, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).
Згідно з ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.
Із роз'яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої
-3-
були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи.
Таким чином з урахуванням наданих доказів не встановлено наявності вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу в результаті пошкодження посіву, розміру заподіяного збитку та причинного зв»язку між діями відповідача та завданим збитком позивачу.
Ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем неправомірних дій, за обставин, викладених у позовній заяві, наявності причинного зв'язку між такими діями та заподіяною йому матеріальною шкоди та розміру заподіяного збитку.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити .
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст. ст. 22, 386, 1166 ЦК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди , відмовити .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Житомирської області .
Головуючий / підпис/
Копія вірна.
Суддя: М.Л. Мельник