Єдиний унікальний номер 225/6248/17 Номер провадження 22-ц/775/242/2018
Єдиний унікальний номер 225/6248/17 Головуючий у 1 інстанції Мигалевич В.В. Номер провадження 22-ц/775/242//2018 Суддя-доповідач Дундар І.О.
Категорія 5
25 січня 2018 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Дундар І.О.,
суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря Ситнік Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в приміщенні суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу № 225/6248/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку
за апеляційною скаргою ОСОБА_2,
на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року, ухвалену в приміщенні суду в місті Дзержинську Донецької області , -
В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, в якому вказала, що 25 жовтня 2007 року її батько, ОСОБА_4 подарував їй за договором дарування земельну ділянку площею 600,14 кв.м., В зв'язку з втратою оригіналів документів та нестачею грошевих коштів вона не зареєструвала право власності згідно вимог закону, а тому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 600,14 кв.м. на підставі договору дарування від 25 жовтня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області Зубовой А.О
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку повернуто позивачу для звернення до належного суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила ухвалу суду скасувати, цивільну справу направити до суду першої інстанції в іншому складі суду для відкриття провадження по справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що суд не звернув уваги на те, що позовна заява подана з дотриманням вимог ст.118-120 ЦПК України, безпідставно послався на п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду Україгни з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в той час як в заяві не йде мова про зняття арешту з майна, крім того, суд не взяв до уваги те що вона є інвалідом 2 групи, обмежена у пересуванні, тяжко хвора, тому не може звернутися до іншого суду та приймати участі у судових засіданнях, що підтверджується медичними документами
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. У позові ставиться питання про визнання права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, що не відноситься до юрисдикції Дзержинського міського суду Донецької області.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та нормам процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, в якому вказала, що 25 жовтня 2007 року її батько, ОСОБА_4 подарував їй за договором дарування земельну ділянку площею 600,14 кв.м., В зв'язку з втратою оригіналів документів та нестачею грошевих коштів вона не зареєструвала право власності згідно вимог закону, а тому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 600,14 кв. м на підставі договору дарування від 25 жовтня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області Зубовой А.О. (арк..спр.2). В позовній заяві адреса земельної ділянки не зазначена, але міститься договір дарування спірної земельної ділянки, за яким її місцезнаходження - АДРЕСА_1 (арк..спр.3).
На підставі ч.1 ст.114 ЦПК України, в редакції 2004 року, яка діяла на час прийняття ухвали судом першої інстанції, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ст.115 ЦПК України, в редакції 2004 року, яка діяла на час прийняття ухвали судом першої інстанції, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.
Отже, суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа не підлягає розгляду в Дзержинському міському суді Донецької області, а повинна розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна - земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява подана з дотриманням вимог ст.118-120 ЦПК України не мають правового значення, оскільки позовна заява повернута в зв'язку з порушенням правил підсудності, а не в зв'язку з недотриманням вимог закону щодо форми та змісту позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач є інвалідом 2 групи, обмежена у пересуванні, тяжко хвора, тому не може звернутися до іншого суду та приймати участі у судових засіданнях, що підтверджується медичними документами не ґрунтуються на законі, оскільки відносно позову, який заявлений ОСОБА_2 нормами Цивільного процесуального кодексу встановлена виключна підсудність - за місцезнаходженням нерухомого майна, яким є земельна ділянка, що виключає можливість розгляду такого позову іншим судом за бажанням позивача.
Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі ст.375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий
Судді: