Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Рибак М.А.
№22-ц/796/2073/2018 Доповідач: Кравець В.А.
Справа №761/21293/17
У Х В А Л А [i]
25 січня 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва Кравець В.А., перевіривши відповідність вимогам ст. 356, 357 ЦПК України апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Держаного агентства резерву України, треті особи: Державна організація "Комбінат "Рекорд", Профспілка працівників системи держрезерву України про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Рішенням Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 16листопада2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, 05 січня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що подана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, оскільки не відповідає вимогам п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України.
Так, у відповідності до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.
Відповідні зміни в сфері регулювання оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі - Закон № 484-VІІІ).
Закон № 484-VІІІ набрав чинності з 1 вересня 2015 року. Отже, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі у справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У контексті визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги «ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви» має визначатися за розмірами ставок, встановленими статтею 4 Закону України «Про судовий збір» на момент пред'явлення відповідного позову, без пільг, визначених статтею 5 цього Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 6-1121цс16.
У справі, яка переглядається, позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, в якому просив суд поновити його на посаді, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Станом на день подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги такої пільги він уже не мав, оскільки на цей час діяла нова редакція статті 5 Закону України «Про судовий збір», за якою справи «за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин», було виключено з категорії пільгових.
Відовідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому ромірі.
Таким чином, апелянт при подачі позовної заяви мав би сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру 640 грн., а за вимогу майнового характеру 950 грн.
Згідно із п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже апелянту слід сплатити 2 385 грн. на реквізити Апеляційного суду м. Києва:
Отримувач коштівУДКС у Солом'янському районі м. Києва Код отримувача (код за ЄДРПОУ)38050812 Банк отримувачаГУ ДКСУ у м. Києві Код банку отримувача (МФО)820019 Рахунок отримувача31210206780010 Код ЕДРПОУ суду02894757 Адреса суду м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу.
Пунктом 13 Перехідних положень ЦПК України (в редакції 2017 року) передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Оскаржуване рішення було ухвалено 16 листопада 2017 року, тобто до набрання чинності ЦПК України в новій редакції.
Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України (в редакції 2004 року, яка діяла на час постановлення ухвали) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Разом з цим, з апеляційною скаргою на рішення суду апелянт звернувся 05 січня 2017 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 16 листопада 2017 року була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення, докази отримання апелянтом повного тексту оскаржуваного рішення відсутні, але, як зазначає сам апелянт, повний текст рішення він отримав 27 грудня 2017 року, тому звертається до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Проте, в разі, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.
Таку думку висловив Верховний Суд України в своїй Постанові № 6-1250цс16 від 7 вересня 2016 року .
За таких обставин, зазначені в клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження слід вважати поважними та відповідно поновити апелянту пропущений строк.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка передбачає залишення позовної заяви (апеляційної скарги) без руху з наданням строку для усунення виявлених судом недоліків.
За вказаних обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 356, 357 ЦПК України, -
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків:
- протягом п'яти днів з дня отримання ухвали шляхом надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 385 грн. 00 коп.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у випадку не усунення у встановлений термін виявлених судом недоліків, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та такою, що підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з часу її постановлення, але в частині щодо визначення розміру судового збору може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Суддя: В.А. Кравець