24 січня 2018 року місто Київ
Унікальний № 755/13331/16-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/562/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Шахової О. В., Головачова Я. В.,
при секретарі - Іваницькій О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ТяжкоробЄвгенії Віталіївни в інтересах ТОВ «Кей-Колект» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Арапіної Н.Є. 03 листопада 2017 року (час ухвалення рішення невідомий), повний текст рішення складено 08 листопада 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни; третя особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними, скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності на майно,
Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пунктів 8,9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Так, у вересні 2016 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М.; третя особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання дій незаконними, скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності на майно.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі, дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнано незаконними, рішення № 28882218 від 23 березня 2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - скасовано, запис № 13821511 від 17 березня 2016 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - скасовано. Крім того, вирішено питання про судові витрати (а. с. 177-185).
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, Тяжкороб Є. В. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що рішення суду було винесено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що в Договорі іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, що передбачає на розсуд іпотекодержателя вибір одного із наступних варіантів: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» направлялось повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, яке було отримано відповідачем.
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Кабінетом Міністрів України, містить вичерпний перелік документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» було подано всі необхідні документи для реєстрації права власності.
В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Кей-Колект» - Тяжкороб Є.В. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представники ОСОБА_3 - ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу відхилити, посилаючись, зокрема, на те, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права. Письмовий відзив ОСОБА_5 міститься в матеріалах даної справи.
До суду апеляційної інстанції Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. та представник Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в ході судового розгляду, позивачу згідно Свідоцтва про право власності від 18 грудня 2006 року, виданого на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 07 грудня 2006 року №2274-С/КІ належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.14).
02 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та позивачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11134698000, відповідно до умов якого позивач отримав грошові кошти у розмірі 150 000,00 доларів США, що еквівалентно у розмірі 757 500,00 грн., на строк до 02 квітня 2017 року (а.с.107-110). Крім того, 02 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та позивачем укладено договір іпотеки № 51024, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку вищезазначену квартиру.
13 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до якого Банк передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» право вимоги за зобов'язаннями позичальника за Договором про надання споживчого кредиту № 11134698000 від 02 квітня 2007 року (а.с. 114-116, 117). Крім того, 13 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до умов якого, банк відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» право вимоги за договором іпотеки № 51024 від 02 квітня 2007 року (а.с. 118-119, 120).
Як вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулося до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої АллиМихайлівни із заявою про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру.
23 березня 2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною прийнято рішення про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на спірну квартиру, підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки від 02 квітня 2007 року (а.с.101).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 17 березня 2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 13821511 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на спірну квартиру (а.с. 99-100).
Позивач,в обґрунтування позовних вимог про визнання дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни незаконними, скасування рішення останньої про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28882218 від 23 березня 2016 року вказував про ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» при реєстрації права власності на спірну квартиру підтвердження заборгованості, що виникла у зв'язку із неналежним виконанням кредитного договору позивачем.
Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» для реєстрації права власності не подано документи, що підтверджують наявність факту невиконання відповідних умов правочину, дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1, є незаконними.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вищезазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно п. 5.1 Договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимоги Іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно п. 5.2 Договору іпотеки у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Відповідно до п. 4.1 Договору іпотеки звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у: випадках, зазначених в п.п. 2.1.1 - 2.1.2 цього договору іпотеки, або, зокрема, у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, або; інших випадках відповідно до діючого законодавства.
Згідно п. 2.1.1 Договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до п. 2.1.2 Договору Іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Суд першої інстанції встановив, що 12 грудня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» направлено позивачу відповідне повідомлення про намір Товариства звернути стягнення на предмет іпотеки, який було отримано адресатом (позивачем) 23 грудня 2013 року, що підтверджується відповідним зворотним повідомленням (а.с.104).
Крім того, згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Згідно ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Так, згідно висновку про вартість об'єкта оцінки від 01 березня 2016 року ринкова вартість спірної квартири становить 1 049 761,00 грн., що еквівалентно 38 744,00 доларів США (а.с.123).
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Згідно п.57 Порядку, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Згідно п. 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Таким чином, вищевказаним пунктом Порядку визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя (що узгоджується з правовою позицією ВСУ, викладеною в постанові №21-1458а16 від 11 квітня 2017 року).
Суд першої інстанції вірно встановив, що ТОВ «Кей-Колект» було подано необхідні документи для реєстрації права власності.
Разом з тим, суд дійшов хибного висновку щодо необхідності подачі додаткових документів, а саме підтвердження наявності факту невиконання відповідних умов правочину.
З наведеного випливає, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис, прийняті з дотриманням вимог діючого законодавства України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 липня 2013 року, стягнуто, зокрема, з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 165 137 грн. 09 коп.
Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 01 квітня 2015 року підставою виникнення обтяження є постанова державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції, серія та номер 46878673, виданий 17 березня 2015 року (а.с.9-10).
Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.
Такими чином, наявність арешту, накладеного Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ТяжкоробЄвгенії Віталіївни в інтересах ТОВ «Кей-Колект» - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої АллиМихайлівни; третя особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними, скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності на майно - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 25 січня 2018 року.
Суддя-доповідач: І.М.Вербова
Судді: О.В. Шахова
Я.В.Головачов