03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Яценко Н.О.
№22-ц/796/1196/2018 Доповідач - Українець Л.Д.
Справа №756/1766/16-ц
24 січня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Українець Л.Д.
суддів Немировської О.В.,
Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря Федорчук Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У лютому 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У мотивування вимог послався на те, що між банком та ОСОБА_2 31.08.2008 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 88 400,00 грн терміном по 31 липня 2015 року включно зі сплатою 19,0% процентів річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 31.08.2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки.
Зазначав, що виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів, проте позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань, в результаті чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 05 жовтня 2015 року становить 16 110,59 грн.
Враховуючи наведене, просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму простроченої заборгованості за кредитом - 3 279,97 грн; суму простроченої заборгованості по процентам за кредитом - 226,62 грн; пеня - 10 923,43 грн; 3% річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам - 788,02 грн; загальну суму інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості - 892,55 грн; судові витрати у розмірі 1 218,00 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №39.1/АА-00076.08.2 від 31.08.2008 у розмірі 3 279 гривень 97 копійок - сума простроченої заборгованості; 226 гривень 62 копійки - сума простроченої заборгованості по процентам по кредиту за період з 31.07.2008 по 05.10.2015; 1 000 гривень 00 копійок - пеня за період з 05.10.2014 по 05.10.2015; 892 гривні 55 копійок - сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» по 609 грн. судового збору з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Родовід Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині визначеної суми пені та відмови в стягненні 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення про солідарне стягнення з відповідачів на його користь пені в розмірі 10923,43 грн. та 3% річних в сумі - 788,02 грн.
Зазначає, що судом при вирішенні питання щодо стягнення з відповідачів на користь банку трьох процентів річних не взято до уваги правові позиції Верховного Суду України у справах №6-369цс15 та №6-39цс13.
Судом необґрунтовано застосовано ст. 551 ЦК України та зменшено розмір пені, не врахувавши при цьому інтереси банку.
Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу XII «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом міста Києва.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 31 серпня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №39.1/АА-00076.08.2, за умовами якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 88 400,00 грн терміном по 31 липня 2015 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 19% річних (а.с.9-10).
З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №39.1/АА-00076.08.2 від 31.07.2008 року, укладено договір поруки між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 № 39.1/АА-00076.08.2-3/П від 31.07.2008 року. (а.с.16)
Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Факт виконання банком 31.08.2008 року своїх зобов'язань за кредитним договором, та отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 88400 грн. підтверджується заявою на видачу готівки № 2178_31 від 31 липня 2008 року та випискою з особового рахунку (а.с.25,26).
Як убачається з виписки по рахунку клієнта, а також розрахунку заборгованості станом на 05.10.2015 року заборгованість за кредитним договором становить 16 110,59 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 3 279,97 грн; прострочена заборгованість по процентах - 226,62 грн; пеня - 10 923,43 грн; 3% річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентах - 788,02 грн; сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості - 892,55 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи солідарно заборгованість за кредитним договором №39.1/АА-00076.08.2 від 31.08.2008 у розмірі 3 279 гривень 97 копійок - сума простроченої заборгованості; 226 гривень 62 копійки - сума простроченої заборгованості по процентах по кредиту; 892 гривні 55 копійок - сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості даних вимог.
Рішення суду в цій частині не оскаржується та набрало законної сили.
Також позивач просив стягнути пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентах за період з 05.10.2014 року по 05.10.2015 року в розмірі 10923,43 грн., з яких 10146,78 грн. - пені по тілу кредиту та 776,65 грн. - пені по відсотках.
Задовольняючи частково дану вимогу та стягуючи пеню в сумі 1000 грн. суд першої інстанції виходив з положень ч.3 ст.551 ЦК України та врахувавши матеріальний стан відповідачів, їхні життєві потреби, наявність двох дітей, виходячи із принципу справедливості та розумності, а також з того, що позивач не довів, що його розмір збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору значно перевищує отримані відповідачем грошові кошти та дорівнює саме 10 923,43 грн. дійшов висновку, що саме така сума пені є співрозмірною із заборгованістю за кредитним договором.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується в повному обсязі виходячи з наступного.
З розрахунку заборгованості вбачається, що прострочена заборгованість по тілу становить 3 279,97 грн., тоді як пеня по тілу за період з 05.10.2014 року по 05.10.2015 року становить 10146,78 грн., прострочена заборгованість по процентах - 226,62 грн., тоді як пеня по процентах за період з 05.10.2014 року по 05.10.2015 року становить 776,65 грн.
За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
З огляду на зазначене, судом вірно враховано те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а саме майже втричі, а також те, що у відповідачів на утриманні знаходяться двоє дітей - неповнолітня донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, студент Київського Національного економічного університету.
Крім того, при визначенні розміру неустойки враховано ступінь виконання зобов'язання боржником.
На час розгляду апеляційної скарги банку, ОСОБА_2 сплатив визначену судом суму боргу, що підтверджується квитанціями від 06.12.2017 року, в тому числі сплачено пеню в сумі 1000 грн., що підтверджується квитанцією №1870_4 від 06.12.2017 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення пені з 10 923,43 грн. до 1000 грн., оскільки такий розмір пені відповідає принципу розумності та справедливості, а посилання позивача не те, що судом необґрунтовано застосовано ст. 551 ЦК України та зменшено розмір пені, не врахувавши при цьому інтереси банку не є підставою для скасування рішення суду в цій частині.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимоги банку про стягнення 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що розмір відсотків за користування кредитом був передбачений сторонами в договорі, у суду немає законних підстав для стягнення з відповідачів ще додатково 3% річних.
Проте з таким висновком суду погодитися не можливо, виходячи з наступного.
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Як встановлено судом першої інстанції, зобов'язання по поверненню кредитних коштів ОСОБА_2 належним чином не виконував.
Отже, враховуючи те, що частина друга статті 625 ЦК України підлягає застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами, а тому суд дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги.
Враховуючи те, що відповідачем не надано власного розрахунку 3% річних та не спростовано розрахунок банку в цій частині, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про солідарне стягнення з позичальника та поручителя на користь банку 3% річних в розмірі 788,02 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Відповідно частин 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга ПАТ «Родовід Банк» підлягає частковому задоволенню, тому з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі по 102 грн. з кожного.
Керуючись статтею 625 ЦК України, статтями 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення 3% річних.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 3% річних в розмірі 788,02 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі по 102 грн. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 25 січня 2018 року.
Головуючий Л.Д. Українець
Судді О.В. Немировська
В.А. Шебуєва