24 січня 2018 року місто Київ
Унікальний № 757/24960/17-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/570/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Шахової О. В., Головачова Я. В.,
при секретарі - Іваницькій О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені та в інтересах ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Батрин В.О. 20 листопада 2017 року о 10 год. 27 хв. (дата складення повного тексту невідома) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пунктів 8,9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 44 674 грн. 50 коп., моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень та витрат зі сплати судового збору у розмірі 646 грн. 75 коп.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 44 674 грн. 50 коп., моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. та судовий збір у розмірі 832 грн. (а.с. 94-95).
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивував, зокрема, необґрунтованістю, необ'єктивністю і незаконність рішення суду першої інстанції.
Представнику відповідача було відмовлено у задоволенні клопотань про надання додаткового часу для доручення до матеріалів справи письмових клопотань та письмових пояснень, про проведення додаткової авто технічної експертизи, про визнання та виклик у судове засідання у якості співвідповідача МТБУ.
Відповідно до висновку експерта та акту огляду автомобіля № 38589 від 18 січня 2017 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 43 051 грн. 79 коп. Позивач звернувся до МТБУ, і згідно зі звітом № 054/М/2017 вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 51 552 грн. 15 коп. 19 квітня 2017 року позивач отримав вищевказану суму, як грошову компенсацію від МТБУ, і цей факт підтверджений відповідними документами.
Скаржником зазначено, що на момент подачі позовної заяви всі матеріальні збитки та моральна шкода позивачу вже були виплачені МТБУ. Крім того, він вважає, що акт виконаних робіт не є висновком експерта чи спеціаліста, а тому не є допустимим доказом.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.
ОСОБА_4 та його представник - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. На електронну адресу Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_5 надіслав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неотриманням ухвали про відкриття апеляційного провадження та необхідністю подання відзиву, разом з тим, колегія суддів визнала неявку позивача та його представника в судове засідання неповажною, у зв'язку з чим відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України вирішила розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, який з'явився в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в ході судового розгляду, 03 січня 2017 року у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем Рено, державний номерний знак НОМЕР_1 та позивача ОСОБА_4, який керував автомобілем КІА, державний номерний знак НОМЕР_2, у результаті чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень (а.с. 11).
Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року відповідача ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 12).
Судом першої інстанції також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, у зв'язку з чим Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до положень ч. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувало позивачу 51 662 грн. 15 коп. спричинену майнову шкоду.
Згідно Звіту про оцінку транспортного засобу № 054/М/2017 від 31 січня 2017 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням транспортного засобу, складає 43 051 грн. 79 коп. без урахування податку на додану вартість та 51 662 грн. 14 коп. (а.с. 18-40).
Разом з тим, відповідно до акту виконаних робіт (а.с. 14, 16, 17) позивач сплатив за ремонт пошкодженого автомобіля 96 336 грн. 65 коп. (а.с. 41-42).
Таким чином, різниця між завданим матеріальним збитком та виплаченою шкодою становить 44 674 грн. 50 коп. (96 336 грн. 65 коп. - 51 662 грн. 15 коп.).
У зв'язку з неможливістю врегулювати спір, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що різниця між завданим матеріальним збитком та виплаченою шкодою становить 44 674 грн. 50 коп., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути вказану матеріальну шкоду. Крім того, враховуючи вимоги пропорційності, розумності та справедливості та виходячи з душевних страждань позивача, з відповідача на його користь слід стягнути завдану моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вищезазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення доведеності вини.
Тож, належним і допустимим доказом, який би підтверджував обставини порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а отже його вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, є саме постанова про накладення адміністративного стягнення.
В даному випадку, саме постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року відповідача ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 12).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Так, згідно з с. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно роз'яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Крім того, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного та враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між завданим матеріальним збитком та виплаченою шкодою, що становить 44 674 грн. 50 коп.
Крім того, частиною 3 ст. 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 9 вказаної Постанови, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Проаналізувавши норми діючого Закону, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3 000 грн. 00 коп., завданої останньому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки такий розмір моральної шкоди відповідає ступеню перенесених ним страждань внаслідок пошкодження його транспортного засобу, при визначенні якої враховувались вимоги розумності та справедливості.
Крім того, судом першої інстанції правильно вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367-368, 371, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені та в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 25 січня 2018 року.
Суддя-доповідач: І.М.Вербова
Судді: О.В. Шахова
Я.В.Головачов