03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Апеляційне провадження №22-ц/796/425/2018 Головуючий у 1 інстанції - Колдіна О.О.
Унікальний номер справи № 752/16283/17-ц Доповідач - Андрієнко А.М.
25 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт», Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1», Генеральної прокуратури України, Кабінету Міністрів України, Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради про відновлення становища, яке існувало до порушення,
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт», Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1», Генеральної прокуратури України, Кабінету Міністрів України, Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради про відновлення становища, яке існувало до порушення, залишено без задоволення.
Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_2, представникиТовариства з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт», Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1», Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2
Прдставники Генеральної прокуратури України та Кабінету Міністрів України просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без задоволення заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником необґрунтована необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 74-78 та видачу сертифіката на цей об'єкт, оскільки забезпечення позову у такий спосіб може вплинути на права і обов'язки третіх осіб, які не залучені до участі у справі.
Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України (в новій редакції), суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
ч. 1 ст. 150 ЦПК України (в новій редакції) встановлено, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії;встановлення обов'язку вчинити певні дії; шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передачі майна відповідачеві чи виконання щодо нього інших зобов'язань;зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупинення митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги заявлені позивачем, носять немайновий характер у вигляді зобов'язання відновити становище, що існувало до порушення права, шляхом знесення будівлі.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову у такий спосіб, ця дія може вплинути на права та обов'язки третіх осіб, що не залучені до участі у справі, а тому права їх будуть порушені.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Доводи, що викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, який дав правильну оцінку цим доводам та прийшов до правильного висновку про те, що підстав для забезпечення позову немає. В разі задоволення позову, виконання рішення буде можливим і без забезпечення позову тим способом, який просить застосувати позивач.
За таких обставин, суддею першої інстанції було дотримано норми процесуального права, а тому колегія суддів прийшла до висновку про залишення ухвали без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегіясуддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2018 року.
Головуючий
Судді