03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1505/2018
24 січня 2018 року м. Київ
Справа № 760/282/17
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - ШкоріноїО.І.,
суддів: Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.
сторони:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва»
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2,
на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 17 серпня 2017 року, постановленої під головуванням судді Лазаренко В.В. в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва, про повернення позивачу позовної заяви ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва» про стягнення трьох процентів річних за користування безпідставно одержаними коштами,
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 грудня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 17 серпня 2017 року про повернення позивачу позовної заяви ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва» про стягнення трьох процентів річних за користування безпідставно одержаними коштами.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 17 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва» про стягнення трьох процентів річних за користування безпідставно одержаними коштами - повернуто позивачу.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначав, що він не мав можливості усунути, визначені ухвалою суду, недоліки, обґрунтувати та розрахувати розмір позовних вимог через прогалини в чинному законодавстві - відсутність правової норми, якою врегульовано розмір процентів за користування чужими коштами, та правову колізію з огляду на неможливість при обґрунтуванні своїх позовних вимог застосувати аналогію закону. У зв'язку з чим ним було направлено запити до відповідних установ, належної відповіді, на які він не отримав.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Соломянського районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва» про стягнення трьох процентів річних за користування безпідставно одержаними коштами.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Залишаючи позовну заяву без руху, суддя виходив з того, що позивач в позовній заяві він не зазначив право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним відповідачами, позивач не зазначив предмет позову, тобто з якими саме вимогами він звертається до відповідача, які його права порушуються, оспорюються або не визнаються відповідачем, якими доказами підтверджуються ці обставини та в який спосіб, визначений ст. 16 ЦК України, він просить поновити його права.
За таких обставин позивачеві необхідно зазначити які його права порушені, оспорюються або не визнаються відповідачем, навести обґрунтування своїх позовних вимог, зазначити докази на підтвердження кожної обставини на яку він посилається, як на підставу своїх вимог, визначитися з предметом спору та викласти прохальну частину позову чітко і зрозуміло для всіх учасників.
При цьому, якщо позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів, він повинен зазначити в прохальній частині позову конкретну суму грошей в гривневому еквіваленті, яку він просить стягнути з відповідача, а також навести в мотивувальній частині позову розрахунок цієї суми, з зазначенням з чого вона складається.
Крім того позивачем не додано до позовної заяви документу про оплату судового збору.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 17 серпня 2017 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач недоліки, перелічені в ухвалі від 30 січня 2017 року не усунув.
З даним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, вважає його таким, що відповідає матеріалам справи та положенням процесуального закону.
З матеріалів справи вбачається, що 5 липня 2017 року позивачу було направлено копію зазначеної ухвали, яку останній отримав 29 липня 2017 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 9).
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_2, оскільки позовну заяву у відповідність до вимог, передбачених ст. 119 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року) позивач не привів та викладені в ухвалі від 30 січня 2017 року недоліки позовної заяви не усунув.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року), позовна заява повинна містити, зокрема, ім'я (найменування) позивача і відповідача; їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, яким позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.
Згідно з ч. 5 ст. 119 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року), до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують звільнення від вказаних витрат.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 7 Постанови Пленуму № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Враховуючи, що в порушення ст. 119 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року), позивач в установлений судом строк не виклав зміст позовних вимог, з їх обґрунтуванням та зазначенням, якими діями (бездіяльністю) порушені його права, спосіб захисту порушеного права, в яких правовідносинах перебувають сторони, чим передбачені визначені в позові шляхи поновлення порушених прав, із посиланням на докази в підтвердження даних обставин справи, не обґрунтував розрахунок суми грошових коштів, які позивач просив стягнути на його користь, не сплатив судовий збір за подання позовної заяви до суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала судді від 17 серпня 2017 року є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає положенням процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що він не мав можливості усунути, визначені ухвалою суду, недоліки, обґрунтувати та розрахувати розмір позовних вимог через відсутність правової норми, якою врегульовано розмір процентів за користування чужими коштами, у зв'язку з чим ним було направлено запити до відповідних установ, належної відповіді на які він не отримав, не заслуговують на увагу суду, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки позивач мав процесуальне право звернутись до суду заявою про продовження строків усунення недоліків, посилаючись на вищезазначені обставини. Однак цим правом позивач не скористався, недоліки не усунув.
Оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року), позивач недоліки у встановлений судом строк не усунув, з заявою про продовження строку на усунення недоліків не звертався, тому саме по собі посилання в апеляційній скарзі на звернення позивача до різних державних установ із запитами про розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, що унеможливило виконання ним ухвали суду, не дає підстав вважати постановлену судом першої інстанції ухвалу про визнання позовної заяви неподаною незаконною.
Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на правильність постановленої ухвали не впливають.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотримання норм діючого законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, обґрунтовані, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 03 липня 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: Судді: