І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
23 січня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,
секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року (суддя Плахотнюк К.Г.) у справі № 752/17750/14-ц Голосіївського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про розірвання договору купівлі-продажу квартири, -
20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладено 22 березня 2013 року між нею та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козоріз Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 180 (далі - Договір) та визнання за нею права власності на дану квартиру.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на істотне порушення умов Договору з боку відповідачки. Зазначала, що ОСОБА_2, порушивши істотні умови Договору щодо його оплати, завдала їй збитків, та не сплативши кошти за Договором позбавила можливості придбати інше житло.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; судом не досліджено наявні в матеріалах справи докази.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвалюючи рішення, суд дійшов невірного висновку про отримання грошових коштів стороною-продавцем за Договором. Аналізуючи умови Договору, суд не врахував той факт, що підписи в Договорі мають формальний характер, а тому не можуть свідчити про реальні обставини, які мали місце насправді. Судом також не надано правової оцінки тому, що така суттєва умова Договору купівлі-продажу квартири, як строки звільнення квартири продавцем та передача квартири покупцю взагалі не прописані в Договорі.
Судом належним чином не досліджено докази у справі, внаслідок чого не взято до уваги, що на момент укладення Договору сторона-продавець перебувала на стаціонарному лікуванні, та поїхала підписувати Договір до нотаріуса безпосередньо з лікарняного ліжка, після чого і повернулася до лікарні, а тому і не могла отримати коштів за Договором, оскільки в лікарні їх не було де зберігати. Крім цього, вказувала на те, що матеріали справи не містять жодного доказу про наявність у відповідачки коштів для купівлі квартири, а також доказів того, що вона розраховувалася ними при укладанні Договору.
Зазначала про те, що при ухваленні рішення судом не надано правової оцінки показам свідків у справі, а саме показам ОСОБА_4
Судом не враховано факт реєстрації позивачки за місцем проживання в спірній квартирі, а також поза увагою суду залишився той факт, що позивачка не має іншого житла, та після формального підписання Договору фактично залишається на вулиці.
Вважала, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано наведені в позовній заяві обставини, за яких оспорюваний Договір купівлі-продажу квартири необхідно розірвати.
За наведених обставин просила скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.11.2017 та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Позивачка та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених в ній.
Відповідачка та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення.
Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_4
Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначила, що 3 2009 року з нею проживав її внук ОСОБА_3, а влітку 2012 року відносини з внуком були зіпсовані, та вона не бажала з ним проживати. Вказувала, що вона має родинні відносини з відповідачкою. ОСОБА_2 приходиться їй племінницею, донькою рідної сестри.
Судом встановлено, що 22 березня 2013 року ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козоріз Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 180 (а.с. 10-11).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 404 123,00 грн., які отримані продавцем від покупця під час оформлення цього договору.
Згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козоріз Л.М. вчинено запис за № 421769 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вищевказану квартиру на підставі Договору купівлі-продажу від 22.03.2013 (а.с. 12).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним з огляду на наступне.
За змістом ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, тау мови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а також не заперечувалося самою позивачкою, вона підписала договір 22.03.2013, який було нотаріально посвідчено, що свідчить про укладання між сторонами договору купівлі-продажу.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що підписи на договорі мають лише формальний характер та не свідчать про укладення такого договору, оскільки, звернувшись до суду з позовом про розірвання договору з підстав, передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України, якою передбачено можливість розірвання за рішенням суду саме укладеного договору, позивачем визнано факт укладення договору.
Доводи апеляційної скарги, що позивачка продовжує проживати у спірній квартирі, зареєстрована в ній, не має іншого житла, не є підставою для розірвання Договору, відповідно до ст. 651 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 2 статті 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені позивачем підстави для розірвання договору, а саме невиконання відповідачкою обов'язку за договором щодо сплати грошових коштів за придбане майно, є істотною умовою договору купівлі-продажу. Поряд з цим, суд також правомірно виходив з того, що обставини, на які посилається позивач, а саме неотримання коштів за Договором, не доведено позивачем, оскільки як передбачено умовами Договору, зокрема пунктом 2.1. підписи сторін під цим договором підтверджують факт повного розрахунку та відсутність будь-яких претензій один до одного.
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, що розглядаючи спір суд першої інстанції неналежно з'ясував обставини, оскільки в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що відповідачка не мала коштів на придбання квартири, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 44-46, 176-180).
При цьому, судом першої інстанції у відповідності до положень ст. 212 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення, надано правову оцінку і показам свідків, допитаних в судовому засіданні, в тому числі ОСОБА_4
Посилання в апеляційні скарзі на те, що на момент укладення Договору сторона-продавець перебувала на стаціонарному лікуванні, та поїхала підписувати Договір до нотаріуса безпосередньо з лікарняного ліжка, після чого і повернулася до лікарні, а тому і не могла отримати коштів за Договором, оскільки в лікарні їх не було де зберігати не доводять факт неотримання коштів.
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, що в Договорі не прописано умови про звільнення квартири продавцем та передача квартири покупцю, оскільки в пункті 3.1.2. Договору сторони погодили, що в присутності нотаріуса продавець передав покупцю ключі та технічну документацію від квартири. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу квартири покупцю.
Суд першої інстанції повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
Дата виготовлення повного тексту постанови 24 січня 2018 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147, абз. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Єдиний унікальний номер справи: № 752/17750/14-ц
Провадження: № 22-ц/796/715/2018
Головуючий у суді першої інстанції: ПлахотнюкК.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.