Справа: №759/3839/17 Головуючий у 1-й інстанції: Ул'яновська О.В.
24 січня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Поліщук Н.В. Шкоріної О.І.
секретаря судового засідання Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про захист виключних авторських прав,
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та просив стягнути солідарно з відповідачів суму компенсації в розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що складає 64 000 грн., вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06.11.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по 160 грн. з кожного. У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів. В обґрунтування своїх доводів вказує, що розповсюджувався складений твір - значок, який є самостійним об'єктом авторського права, а тому застосування до спірних правовідносин ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та покладення на відповідачів відповідальності за порушення авторських прав позивача відсутні. При розгляді справи по суті позовних вимог суд першої інстанції, в порушення вимог діючого законодавств, вищезгаданий значок в судовому засіданні не оглядав, з оригіналом твору на предмет тотожності не співставляв, відповідну експертизу не призначав. Не прийняв до уваги, що твір мистецтва, який був наданий позивачем, не є тотожним із зображенням, яке міститься на значку.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1146/2018
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду,
який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.
У судовому засіданні представники ОСОБА_1 просили задовольнити апеляційну скаргу із викладених у ній підстав.
Позивач просив відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі здійснювали продаж товарів із зображеннями творів образотворчого мистецтва, а саме малюнку, автором яких являється позивач, письмового договору про передачу прав на використання малюнків між сторонами укладено не було, у відповідачів не було законного права на використання зображень цих творів. Встановити розмір збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або розмір доходу, отриманого порушниками внаслідок порушення ними авторського права позивача, із зібраних судом доказів встановити не виявляється можливим, суд вважав за необхідне захистити права позивача шляхом стягнення на його користь з відповідачів передбачену законом компенсацію у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат.
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 12.01.2017 у магазині «Канцтовари» у м. Києві просп. Палладіна, 31 зафіксовано факт публічного показу та розповсюдження (реалізації, продажу) твору, а саме значок з малюнком, в якому відтворено твір образотворчого мистецтва, який схожий на малюнок, авторські права на який належить ОСОБА_2 (а. с. 10, 15-22). Реалізація зазначеного товару підтверджується розрахунковим документом - товарним чеком від 12.01.2017 та відеозаписом (а. с. 11, 46).
Зі штампу на товарному чеку вбачається, що продавцем товару є фізична особа - підприємець ОСОБА_1, що підтверджується відповіддю на запит представника позивача, адресованого Київській міській державній адміністрації щодо того, хто саме здійснює господарську діяльність у встановленому магазині (а. с. 13).
Відповідно до інформації, зазначеної в інформаційному талоні на тимчасову споруду, її власником є фізична особа-підприємець ОСОБА_3, що підтверджується листом Департаменту містобудування та архітектури від 17.01.2017 вих. №055-706 (а. с. 12).
Позивач зазначив, що відповідачами порушені його авторські права щодо публічного показу та розповсюдження твору без дозволу позивача, в якому втілено твір, авторські права на який належить останньому.
Враховуючи наведене, ОСОБА_2 звернувся із відповідним позовом до суду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо тотожності зображень на значку та твору мистецтва, права на які належать позивачу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.
Відповідно до ст.ст. 435, 437 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Авторське право виникає з моменту створення твору.
Автору твору належать особисті немайнові права, а також майнові права, визначені ст. 440 ЦК України та відповідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», зокрема, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічний показ.
Згідно з ст. 32 зазначеного Закону автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.
Підставою для судового захисту відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське і суміжні права» є вчинення будь-якою особою дій, що порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені ст.ст.15, 39, 40, 41 цього Закону, з урахуванням обмежень, передбачених ст.ст. 21-25, 42 і 43 Закону.
Відповідно ст. 52 даного Закону при порушенні будь-якою особою авторських прав, передбачених ст. 50 цього Закону, недотримання передбачених договором умов використання творів, суб'єкти авторського права мають право звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право, подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або виплату компенсацій, вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що особа, яка порушила майнові права суб'єктів авторського права, повинна нести відповідальність встановлену чинним законодавством.
Матеріали справи свідчать, що у 2011 році фізична особа ОСОБА_5 на замовлення позивача своєю творчою працею створила твір, в якому зображено хлопчину, одягненого в національний одяг та з прапором України в руках відповідно до Авторського договору замовлення від 05.08.2011 та Акту прийому-передачі від 05.09.2011 (а. с. 15-19).
Державна служба інтелектуальної власності України розглянула заяву ОСОБА_2 про реєстрацію авторського договору від 05.11.2011, №б/н про передачу майнових прав і прийняла рішення зареєструвати авторський договір, відповідно до якого майнові права на твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автор: ОСОБА_5.) передаються (відчужуються) ОСОБА_5 ОСОБА_2 повністю (а. с. 20-21).
Таким чином, встановлено, що авторські права на твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» належать ОСОБА_2
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 № 5 суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи; шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.
На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача.
Значок виготовлений у вигляді кола, поділеного навпіл горизонтально, верхня частина якого має синій колір, а нижня жовтий, в центрі якого знаходиться прямокутне, вертикально орієнтоване зображення хлопчини, одягненого у національний одяг жовто-блакитного кольору, з прапором України в руках, має елементи п'ятикутної зірки та з підписом знизу «Слава Україні!» (а. с. 10).
Разом з тим, наданий ОСОБА_2 твір образотворчого мистецтва, елементи малюнку, якого: сорочка хлопчини, прапор, фон зображення виконані у інших кольорах, ніж на придбаному магніті.
Матеріали справи свідчать про те, що під час розгляду справи вищезгаданий значок в суді не оглядався, та не проводилося порівняння судом зазначених об'єктів на їх тотожність.
За наведеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави вважати, що зображення відтворене на магніті є тотожним чи однаковим з твором образотворчого мистецтва позивача.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ОСОБА_2 на підтвердження своїх вимог не було надано суду для огляду придбаний магніт, не заявлено клопотання про призначення експертизи щодо встановлення тотожності малюнку відтвореного на придбаному магніті та твором образотворчого мистецтва, оскільки для визначення даної обставини необхідні спеціальні знання в галузі авторського права, якими не володіють судді.
З огляду на наведене у контексті положень ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту порушення відповідачами його авторського права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Приймаючи таке рішення, колегія суддів враховує п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторських прав і суміжних прав», відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону N 3792-XII ( 3792-12 ) суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
При цьому, слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені ст. 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні.
Матеріали справи містить данні про те, що реалізовано було лише один значок з малюнком, в якому відтворено твір образотворчого мистецтва, який схожий на твір, авторські права на який належить ОСОБА_2
Більш таких значків у особи, яка їх реалізовувала не було. Вартість такого значка дорівнювала 10 грн., а сума компенсації заявлена у позові - 64 000 грн.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що заявлені вимоги не відповідають принципу справедливості та розумності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 704 грн.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-382, 389-390 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про захист виключних авторських прав відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Повний текст Постанови складено 25.01.2018.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.В. Поліщук
О.І.Шкоріна