15 січня 2018 року суд апеляційної інстанції у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :
Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.
СуддівКравець В.А., Кулікової С.В.
при секретаріПотапьонок К.В.,
за участю позивача ОСОБА_5,
представника відповідача Корчадима В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживачів та стягнення пені, -
Позивач звернувся до суду з вимогами про захист прав споживачів та стягнення 5 тис. доларів США вкладу; 108 доларів США 22 центів процентів з урахуванням 10 % за останньою чинною ставкою наступного після 27 квітня 2015 року дня; 32 доларів США 47 центів - 3 % річних; 11 тис. 850 доларів США пені за прострочення зобов'язання на підставі статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів»; 5 тис. грн.. на відшкодування моральної шкоди. /а.с. 5/
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Верховного суду України від 13.03.2017 р. заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2015 р., ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01.09.2015 р., ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016 р. скасовано в частині стягнення пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. /а.с.185-188/
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року у задоволенні позову в частині стягнення пені відмовлено. /а.с. 215-218/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, постановивши нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
№ справи 761/14537/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/685 /2018
Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на незаконність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені прийшов до помилкового висновку про те, що відповідач підлягає звільненню від відповідальності з тієї підстави, що з 17.09.2015 року банк віднесено до категорії неплатоспроможних банків, а з 18.09.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вказував на те, що запровадження тимчасової адміністрації у вересні 2015 року не надає правової підстави для відмови в задоволенні позову, поданого у травні 2015 року у спорі з правовідносин, які виникли у грудні 2014 року. Зазначав про те, що з системного аналізу зазначених норм ст.ст. 614, 617 ЦК України вбачається, що звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання - можливе виключно з мотивів відсутності його вини. При цьому єдиними законними підставами такого звільнення можуть бути лише випадок або непереборна сила, доведені боржником в порядку, встановленому процесуальним законом. Такого судом першої інстанції встановлено не було, а норми ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містять приписів про звільнення неплатоспроможного банку від цивільно-правової відповідальності за порушення будь-яких зобов'язань, які виникли до визнання банку неплатоспроможним. Також вказував на правові позиції Верховного Суду України, викладені в постанові від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16, а також в інших постановах Верховного Суду України: від 28 вересня 2016 року у справі №6-1699цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16, від 01 червня 2016 року у справі №6-2558цс15 - про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.
Представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» Корчадим В.М. звернувся до апеляційного суду з відзивом на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому спеціальним законом - ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порядку, з дотриманням принципу черговості, а тому судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ч. 6 ст. 147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", п. 3 Розділу XII Перехідних положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, доводи та заперечення інших учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.
Судом встановлено, що 26 січня 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_5 укладено договір банківського вкладу, відповідно до якого банк прийняв від позивача на депозитний рахунок кошти в розмірі 5 тис. доларів США строком до 27 квітня 2015 року з виплатою процентів за різні періоди. /6-9/
27 та 28 квітня 2015 року ОСОБА_5 звертався до установи банку з вимогами про повернення банківського вкладу та сплату нарахованих процентів, однак відповідач коштів не повернув. / а.с.10-11/
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2015 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь позивача 5140,69 доларів США (сума заборгованості за Депозитним договором, відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 10 % річних, 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, з 27.04.2015 р. по день винесення рішення - 15.07.2015 р.). Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у відповідності до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та щодо стягнення з відповідача моральної шкоди. /а.с. 27-30/
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01.09.2015 р. заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2015 р. залишено без змін. /а.с.62-64/
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016 р. заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2015 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01.09.2015 р. залишено без змін. /а.с. 100-101/
Постановою Верховного суду України від 13.03.2017 р. заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2015 р., ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01.09.2015 р., ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016 р. скасовано в частині стягнення пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, Верховним судом України зроблено відповідний правовий висновок №6-2128цс16, згідно з яким вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення. /а.с. 185-188/
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, зазначив, що врахував Правовий висновок, викладений в постанові Верховного суду України від 13.03.2017 р. по вказаній справі 6-2128цс16, аналіз зазначених норм матеріального права в якому свідчить про те, що вкладних за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем і несе відповідальність за ненадання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме пені у розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення, тобто відповідач несе відповідальність за неналежне виконання договору банківського вкладу, в тому числі і відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, судом встановлено, що Банк здійснює свою діяльність на підставі ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до п. 1,3 ч. 5 ст. 36 якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Вказане підтверджується постановою НБУ №612 «Про віднесення ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних, на підставі якої Банк віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) 17.09.2015 р. прийнято рішення №171 про запровадження тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 18.09.2015 р. по 17.12.2015 р. (включно).
17.12.2015 р. правлінням НБУ прийнято Постанову № 898 «Про відкликання банківської ліцензії, а 18.12.2015 р. на підставі рішення Виконавчої дирекції Фону гарантування вкладів фізичних осіб № 230 у відповідача розпочато процедуру ліквідації з 18.12.2015 р. по 17.12.2017 р. включно.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відмовляючи у задоволені вказаних позовних вимог, з зазначенням дати запровадження тимчасової адміністрації, суд першої інстанції не врахував, що вимоги позивача про стягненні пені стосуються проміжку часу, до початку ліквідаційної процедури, як і дати коли було подано позов - 22.05.2015 р.
Так, позивачем зазначається, що стягненню підлягає пеня у розмірі 3% від суми невиплаченого вкладу за кожний день порушення починаючи з дня, наступного за днем витребування вкладу - 28.04.2015 р. по день ухвалення рішення у справі судом першої інстанції - 15.07.2015 р., тобто за 79 днів.
17.09.2015 р. на підставі постанови НБУ №612 «Про віднесення ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) 17.09.2015 р. прийнято рішення №171 про запровадження тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 (включно). Постановою НБУ №898 від 17.12.2015 р. прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Таким чином, віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження тимчасової адміністрації та ліквідаційна процедура, прийнято та розпочаті з 17.09.2015 р. пізніше аніж період, за який ставляться вимоги про нарахування пені.
Фактично вірно визначившись з правовідносинами по суті, та тим, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення, не врахувавши при цьому період стягнення та заявлення відповідачем саме ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»
Вирішуючи питання в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.
Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Зважаючи на те, що сума вкладу, що підлягала поверненню становила 5000 доларів США, сума пені, що становить 3% визначена позивачем за 79 днів та склала 11850 доларів США, що значно перевищує розмір вкладу, колегія суддів приходить до висновку про її зменшення до розміру вкладу, а саме 5000 доларів США.
Крім того, згідно із частиною першою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Дія ж Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України, тому пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні, до чого також зводяться численні правові позиції ВСУ.
Таким чином, виходячи з курсу долара США на час ухвалення рішення у розмірі 21, 9953 грн. за долар США та зменшену суму пені до розміру вкладу - 5000 доларів США, стягненню підлягає сума у розмірі 109 976, 50 грн.
Також слід зазначити, що рішення про стягнення пені з банку, що знаходиться у стані ліквідації не суперечить положенням ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки порядок виконання такого рішення та черговість виплат буде здійснюватись у відповідності до спеціального законодавства.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати - стягненню з відповідача на користь держави підлягає 1649, 64 гривень та 1814, 60 гривень, відповідно до частини задоволених вимог, оскільки позивач від сплати судових витрат був звільнений.
Керуючись ст.ст. 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року - скасувати в частині вирішення вимог про стягнення пені, постановивши нове рішення про часткове задоволення позовної вимоги.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" /код ЄДРПОУ 09807856/ на користь ОСОБА_5 / реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1/ 109 976, 50 /сто дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість/ гривень 50 копійок.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" /код ЄДРПОУ 09807856/ на користь держави 1649, 64 гривень.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" /код ЄДРПОУ 09807856/ на користь держави 1814, 60 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: