Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/100/2018
Категорія: ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
12 січня 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року,
Відповідно до постанови судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, за вчинення якого на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, та ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 36 КУпАП, ОСОБА_2 призначене остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривень.
Як встановлено постановою судді, 23.08.2017 року о 20 год. 00 хв. ОСОБА_2 в м. Києві по пр. Лісовому, 12, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, водій ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124КУпАП.
23.08.2017 року о 20 год. 00 хв. ОСОБА_2 в м. Києві по пр. Лісовому, 12, керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння: координація рухів порушена, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню скасувати.
В обґрунтування поданої скарги, скаржник посилається на те, що при прийнятті судом постанови були допущені порушення, оскільки в постанові викладені факти, які повністю суперечать його показанням про те, що він відмовлявся пройти медичний огляд і тим більше проходити його самостійно; а також про те, що він не заявляв ні працівникам поліції, ні в суді, що можу звернутись до лікаря-нарколога протягом 90 днів.
Окрім цього, скаржник вказує на те, що є неправдою те, що співробітники поліції склали протокол, в присутності двох свідків, про його відмову від проходження медичного огляду, оскільки вони склали протокол, що він був нібито в стані наркотичного сп'яніння.
Як зазначає скаржник у своїй апеляційній скарзі, суд відмовився прийняти як докази медичну довідку та висновок лікаря-нарколога, а також допросити свідків та співробітників поліції, які вказані в протоколі від 23 серпня 2017 року. Також суд не прийняв до уваги, що поліцейські не запропонували йому провести огляд на місці з використанням спеціальних технічних засобів.
Посилаючись на положення ст. 130 КУпАП та інших нормативно-правових актів, скаржник стверджує про те, що адміністративна відповідальність настає тільки за відмову водія транспортного засобу від проведення огляду в установі охорони здоров'я, а не на місці його зупинки інспектором патрульної служби.
З урахуванням цих та інших доводів скарги, а також з огляду на те, що він категорично заперечує свою причетність до правопорушення, скаржник просить визнати протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 133553 від 23.08.2017 року та пояснення свідків сумнівними доказами, достовірність яких перевірити не виявилось можливим, і які є недостатніми для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновків суду як щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, так і його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_2, вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній постанові, підтверджується поясненнями в судовому засіданні самого ОСОБА_2, а також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5О, які долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
При цьому суддя, який розглядав справу не просто навів докази, які підтверджували вину ОСОБА_2, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а й надав їм належну правову оцінку, яка ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та відповідає нормам діючого законодавства, якими повинен був керуватися суддя.
З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незаконності оскаржуваного судового рішення в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУаАП, не можуть бути визнані обґрунтованими та служити законними підставами для скасування постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в цій частині.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а протокол про адміністративне правопорушення та пояснення свідків є сумнівними та недостатніми доказами для визнання його винним у вчиненні вказаного правопорушення не можуть бути визнані обґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З огляду на це, а також на те, що у ОСОБА_2 були виявлені ознаки наркотичного, а не алкогольного сп'яніння його огляд на стан сп'яніння повинен був проводитися лише лікарем-наркологом в закладі охорони здоров'я, а не поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.
У зв'язку з цим, а також відмовою ОСОБА_2 від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський, у відповідності до вимог п. 6 Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказам МВС України від 07.11.2015 року № 1395, в присутності двох свідків, обґрунтовано склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, в якому зазначив ознаки наркотичного сп'яніння та дії водія щодо ухилення від проходження огляду.
Та обставина, що в подальшому ОСОБА_2 самостійно пройшов медичний огляд в закладі охорони здоров'я і згідно висновку лікаря-нарколога встановлено, що він не перебував у стані наркотичного сп'яніння не може свідчити про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його було притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 вказаної вище статті.
За таких обставин, подана апеляційна скарга не може бути задоволена, оскільки вона не містить в собі достатніх підстав для висновку про те, що постанова судді про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Вінтоняк Р.Я.