18 січня 2018 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2017 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Галкіно Хабаровського району Хабаровського краю Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі,
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 30 вересня 2016 року, в денний час, перебував у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, що за адресою: м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, буд.№10-Б, будучи доставленим конвоєм до залу №5 для розгляду клопотання про продовження останньому строку тримання під вартою в кримінальному провадженні №12016140080000997 від 4 квітня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.289, п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України, досудове розслідування якого проводилося СУ ГУНП у Київській області.
В ході судового розгляду, ОСОБА_7 , грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, з метою вчинення хуліганських дій, безпричинно, виражався нецензурними виразами в сторону судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 та інших учасників судового засідання. При цьому ОСОБА_7 , не реагуючи на зауваження припинити свої хуліганські дії, знаходячись у спеціально відведеному місці для тримання арештованих осіб, відірвав прикріплену до підлоги дерев'яну лавку та намагався вибити замок клітки, в яку був поміщений, чим пошкодив та в подальшому розламав вказану лавку.
Крім цього, за час перебування слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 в нарадчій кімнаті, ОСОБА_7 було переведено до іншого залу судових засідань під №1 для припинення зірвання останнім судового засідання.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_7 , перебуваючи у спеціально відведеному місці для тримання арештованих осіб в залі засідань №1, що знаходиться в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, з метою вчинення хуліганських дій, безпричинно, виражаючись нецензурними виразами, вирвав частину дерев'яної лавки та через решітку жбурнув відірвану частину лавки у телевізор марки «LG» моделі «42 LК», за інвентарним номером 10490034, який висів прикріплений на стіні навпроти спеціально відведеного місця для тримання арештованих осіб, та внаслідок своїх хуліганських дій розбив його.
Відповідно Довідки №781 від 7 жовтня 2016 року, виданої Територіальним управлінням ДСА України в м. Києві, балансова вартість майна за інвентарним номером 10490034 (приймач телевізійний марки «LG» моделі «42 LК») складає 5460 гривень 00 копійок.
Захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити через відсутність в діях останнього ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема зазначає, що матеріали провадження не містять будь-яких належних доказів, що доводять вину ОСОБА_7 в інкримінованому злочині. При цьому суд не надав належної оцінки обставинам справи, які мають значення для вирішення справи. Зокрема тому, що ОСОБА_7 під час розгляду клопотання про продовження останньому строку тримання під вартою був поміщений у спеціально відведене місце для тримання арештованих осіб, яке огороджене металевою кліткою, що порушенням КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На зауваження ОСОБА_7 суд не відреагував, заяву про відвід не задовольнив. Вказані обставини підтверджуються матеріалами провадження, а саме показами свідків та протоколом огляду місця події. Порушення прав та свобод ОСОБА_7 призвели до того, що останній, намагаючись самостійно покинути клітку, а тому його дії містять лише формальний склад злочину, оскільки у даному випадку відсутня суб'єктивна ознака правопорушення, а саме вчинення хуліганських дій з мотивів явної неповаги до суспільства.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити через відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог КПК України, а також на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Не заперечуючи факт пошкодження матеріальних цінностей, зазначає, що його діїне були вчиненні з хуліганських мотивів, а були проявом непогодження з порушенням його прав та свобод, яке полягало у незаконному триманні його у металевій клітці.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив надані сторонами докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_7 , суд першої інстанції обґрунтував його доказами, які були досліджені в ході судового розгляду та відповідають вимогам належності і допустимості.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтуються на:
показаннях представника потерпілого ОСОБА_9 , який в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що внаслідок хуліганських дій ОСОБА_7 30 вересня 2016 року в залі №1 приміщення Шевченківського районного суду м. Києва, що за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз, 10-Б, було пошкоджено приймач телевізійний марки «LG» моделі «42 LК»;
показаннях свідка ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які в судовому засіданні суду першої інстанції показали, що під час розгляду клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 вів себе агресивно, висловлювався на їх адресу та адресу інших учасників судового розгляду нецензурними виразами, на зауваження про припинення хуліганський дій не реагував, відірвав прикріплену до підлоги дерев'яну лавку, якою намагався вибити замок загородження, у якому він перебував. Працівниками поліції ОСОБА_7 було переведено до залу судових засідань №1, де, перебуваючи у спеціально відведеному місці для тримання арештованих осіб, продовжував поводити себе агресивно, виражався нецензурною лайкою, на зауваження про припинення хуліганський дій не реагував, відірвав частину дерев'яної лавки та через решітку кинув її у телевізор, який висів на стіні залу судового засідання, розбивши таким чином екран телевізора;
даних протоколу огляду місця події від 30 вересня 2016 року та фото таблиці до нього, відповідно до якого при огляді залу судового засідання №5 у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 10-Б, встановлено, що у спеціально відведеному місці для тримання затриманих осіб, яке огороджене металевою кліткою, відірвана від підлоги дерев'яна лавка, залишки якої знаходяться безпосередньо у залі судового засідання, на одній з дерев'яних лав для відвідувачів, на підлозі відсутня частина дерев'яного паркету;
даних протоколу огляду місця події від 30 вересня 2016 року та фото таблиці до нього, відповідно до якого при огляді залу судового засідання №1 у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 10-Б, встановлено, що у спеціально відведеному місці для тримання затриманих осіб, яке огороджене металевою кліткою, на лавці, відсутня частина лавки, на який сидять затримані особи, яка на момент огляду знаходиться за межами спеціально відведеного місця для тримання затриманих осіб, в залі судового засідання на одному із стільців; на стіні знаходиться плазмовий телевізор марки «LG», діагональною 45 дюймів, інвентарний номер 10490034, у лівій нижній частині якого має місце пошкодження у вигляді пробоїни дисплея та плазмового елемента;
даних, що містяться у акті від 30 вересня 2016 року, складеного заступником керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_11 та у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в м.Києві від 7 жовтня 2016 року №781, що підтверджують пошкодження майна та встановлюють його вартість;
даних, що містяться в протоколі прослуховування аудіо-запису від 14 жовтня 2016 року, відповідно до якого проведено прослуховування аудіо-запису судового засідання від 30 вересня 2016 року по розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , що міститься на компакт-диску №26996, та який постановою від 14 жовтня 2016 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12016100100012307.
Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, будь-яких істотних розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів не вбачає.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених вироком суду обставин, та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг про відсутність в матеріалах провадження доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 є необґрунтованими та спростовуються зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 мотиву неповаги до суспільства та вчинення цих дій у зв'язку з порушенням його прав і свобод суддею в ході розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою є надуманими, оскільки ОСОБА_7 , маючи можливість захищати свої права і інтереси у передбачений законом спосіб, вчинив незаконні дії, а саме - грубо порушив правила поведінки у суді, а також правила і норми поведінки у суспільстві, намагаючись принизити осіб, присутніх у залі судового засідання, та пошкодити державне майно.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для скасування вироку та закриття кримінального провадження відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2017 року щодо ОСОБА_7 без змін.
Ухвала Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3