Справа № 676/2925/17
Провадження № 22-ц/792/176/18
22 січня 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Купельського А.В.,
суддів Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.,
секретаря судового засідання Лапко Ю.В.
за участю сторін: представника апелянта - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 листопада 2017 року (суддя Семенюк В.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійний вимог - Перша Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною заяви про відмову від спадкування та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним,
У червні 2017 року ОСОБА_3 звертаючись до суду з вказаним позовом зазначав що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його дружина ОСОБА_5. При житті його дружину доглядала відповідач ОСОБА_4, якій на випадок своєї смерті ОСОБА_5. зробила заповіт на належну їй однокімнатну квартиру за АДРЕСА_1. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області 10 травня 2013 року, зареєстровано в реєстрі за №786.
ОСОБА_6 є інвалідом першої групи, непрацездатний, пенсіонер, тому вважає, що незалежно від заповіту померлої дружини має законне право на 1/2 частину вказаної квартири, яка їй належала.
Смерть дружини позивача стала для нього тяжкою обставиною, якою скористалась відповідач ОСОБА_4, яка умовила підписати його заяву до нотаріальної контори про відмову від прийняття належної йому 1/2 частки квартири, яка належала померлій, при цьому пообіцяла що буде довічно доглядати позивача, лікувати та створювати необхідні для нього побутові умови. Після підписання ОСОБА_3 заяви про відмову від прийняття належної йому частки квартири ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Першою Кам'янець-Подільською державною нотаріальною конторою 2 березня 2016 року.
Незважаючи на домовленість про догляд за позивачем ОСОБА_4 свої зобов'язання не виконала. Вартість квартири складає 88098,65 грн. Позивач має право на 1/2 частку квартири.
У зв'язку з цим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати недійсною його заяву від 2 березня 2016 року про відмову від спадкування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 у зв'язку із збігом тяжкої для нього обставини - смерті дружини ОСОБА_5, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану вище квартиру, видане Першою Кам'янець-Подільської державною нотаріальною конторою Хмельницької області ОСОБА_4 2 березня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за №1-253.
Ухвалою місцевого суду від 3 серпня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Першу Кам'янець-Подільську державну нотаріальну контору.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 листопада 2017 року у позові відмовлено. Судові витрати по справі віднесено на рахунок держави.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги.
Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не в повній мірі з'ясовано всі фактичні обставини справи не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та показам свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вважає що суд не сприяв повному об'єктивному та неупередженому розгляду справи, тому рішення є незаконним та необґрунтованим. Апелянт вважає, що він має право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки він є інвалідом першої групи, непрацездатним, пенсіонером, відтак має законне право на 1/2 частину квартири, яка належала померлій дружині. ОСОБА_4 умовила підписати позивача заяву про відмову від прийняття належної йому 1/2 частки квартири, при цьому пообіцяла, що буде довічно доглядати, його лікувати тощо, однак незважаючи на цю домовленість про догляд за позивачем відповідач свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду. Факт домовленості довічного догляду у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Спадкування, відповідно до ст. 1216 ЦК України, - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами ст. 1218 вказаного Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.
Відповідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 10 травня 2013 року, ОСОБА_5, склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Цвіляк А.О., яким заповіла належну їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду міськвиконкому 16.05.1994 року, квартиру за АДРЕСА_1, ОСОБА_4.(а. с. 6, 31).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, дружина позивача ОСОБА_3, померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, актовий запис №671, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 01.11.1977 року, актовий запис №777 (а. с. 3, 4).
ОСОБА_4 в межах строку для прийняття спадщини, 3 вересня 2015 року, подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом (а. с. 6, 31).
Позивач ОСОБА_10, як спадкоємець за законом, у встановлений законом строк, заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору після смерті дружини, не подав.
Відповідач ОСОБА_4, як спадкоємець за заповітом, що прийняла спадщину, 2 березня 2016 року надала нотаріусу заяву №з/п126 с/с 320/2015 про її згоду щодо подання ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини поза межами шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини (а. с. 46).
2 березня 2016 року ОСОБА_3 подав нотаріусу заяву №з/п127 с/с 320/2015 про прийняття спадщини у вигляді грошових вкладів, що зберігаються у філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Кам'янець-Подільського, які ОСОБА_5 заповідала чоловіку за заповідальним розпорядженням (а. с. 47).
Цього ж дня, позивач подав нотаріусу заяву №з/п128 с/с 320/2015, в якій відмовився від одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оскільки квартира за АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю його дружини (спадкодавця), так як була набута нею за час шлюбу внаслідок приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а. с. 48).
2 березня 2016 року в.о. державного нотаріуса Першої Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_4, зареєстроване в реєстрі за №1-100, відповідно до якого остання успадкувала квартиру за АДРЕСА_1 на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Цвіляк А.О., 10 травня 2013 року після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а. с. 90).
Як вбачається з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №43145090 від 2 березня 2016 року, ОСОБА_4 є спадкоємцем після смерті спадкодавця ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та успадкувала спадкове майно: квартиру за АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за номером у спадковому реєстрі 58660986 від 2 березня 2016 року за №1-100 (а. с. 91).
Як вбачається з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №43844034 від 13 травня 2016 року, ОСОБА_3 є спадкоємцем після смерті спадкодавця ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та успадкував спадкове майно: грошові вклади в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на загальну суму 127872,60 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за номером у спадковому реєстрі 58960109 від 13 травня 2016 року за №1-253 (а. с. 97).
Позивач ОСОБА_10, як спадкоємець за законом, у встановлений законом шестимісячний строк, заяву про прийняття спадщини після смерті дружини в нотаріальну контору не подав, а лише зі згоди відповідачки, 2 березня 2016 року ОСОБА_10 подав нотаріусу заяву №з/п127 с/с 320/2015 про прийняття спадщини у вигляді грошових вкладів, що зберігаються у філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Кам'янець-Подільського, які померла заповідала позивачу за заповідальним розпорядженням. Цього ж дня позивач подав нотаріусу заяву №з/п128 с/с 320/2015, в якій він відмовився від одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оскільки квартира за АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю його дружини (спадкодавця), так як була набута нею за час шлюбу внаслідок приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Позивач має квартиру АДРЕСА_2.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином, тому визнання її недійсною в судовому порядку здійснюється за певних обставин. При цьому, як зазначено у рішенні, підстава недійсності відмови від прийняття спадщини має бути доведена належним чином в судовому порядку. Також судом зазначено, що позивачем не було надано суду належних доказів того, що він під впливом відповідача змушений був подати заяву про відмову від права на спадщину після смерті дружини, у зв'язку з тим, що остання скористалась важкою для нього обставиною - смертю дружини, а також не було надано суду належних доказів того, що відповідач зобов'язалась здійснювати догляд за ним та дружиною взамін на спадкування нею квартири.
З таким висновком погоджується колегія суддів Апеляційного суду Хмельницької області.
З точки зору закону відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином, а тому визнання такої відмови недійсною в судовому порядку здійснюється з таких підстав:
- вчинення відмови спадкоємцем, який у момент її вчинення не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними (ст. 225 ЦК України);
- вчинення відмови під впливом помилки (ст. 229 ЦК України);
- вчинення відмови під впливом обману або насильства (статті 230,231 ЦК України);
- вчинення відмови під впливом тяжкої обставини і на невигідних умовах (ст. 233 ЦК України).
При цьому підстава недійсності відмови від прийняття спадщини має бути доведена належним чином в судовому порядку.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відмову від спадщини на користь відповідача він вчинив, в зв'язку з тим, що та скористалась важкою для нього обставиною - смертю дружини, а також тим, що пообіцяла довічно доглядати його, лікувати та створювати необхідні умови для його побуту.
Між тим, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може, відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
В пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК ( 435-15 ), якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Апелянт обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог не навів і не довів.
Посилання апелянта на те, що судом не в повній мірі з'ясовано всі фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та показам свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, не може слугувати підставою для скасування рішення суду. Зазначені свідки пояснень, які б спростували висновки суду, не надали.
Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування вказаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Посилання апелянта на те, що він має право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки він є інвалідом першої групи, непрацездатним, пенсіонером, узгоджується з нормами цивільного законодавства, однак, слід врахувати наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Однак, позивач відмовився від прийняття спадщини, про що свідчить його заява.
Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Хмельницької області
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне судове рішення складено 25 січня 2018 року.
Головуючий /підпис/ А.В. Купельський
Суддя /підпис/ Т.В. Спірідонова
Суддя /підпис/ Т.О. Янчук
Згідно з оригіналом:
суддя Апеляційного суду
Хмельницької області А.В. Купельський
___________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Семенюк В.В. Категорія: 39
Доповідач - Купельський А.В.