Справа № 640/923/17
н/п 2/640/174/18
16 січня 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Губської Я.В.,
при секретарі Балан Т.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
за участі представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1), ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_2) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_1), Харківської міської ради (61200, м. Харків, пл. Конституції, 7, №04059243), третя особа: ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, ідент.номер НОМЕР_3) про визнання права власності за набувальною давністю, перерозподіл часток
23.01.2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_5, в якому остаточно уточнивши позовні вимоги просять: визнати за ОСОБА_3 право власності за набувальною давністю на 252,75/840 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: м. АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 252,75/840 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та перерозподілити анульовану частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних долях, а саме: ОСОБА_3 - 62,25/840 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 - 62,25/840 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2017 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк позивачам для усунення зазначених в даній ухвалі недоліків.
06.02.2017 року позивачами було подано уточнену позовну заяву, проте у зв'язку з тим, що недоліки позову в повному обсязі не усунено, позивачі не сплатили судовий збір за позовні вимоги, зазначені в третьому пункті позовних вимог майнового характеру про визнання за ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. право власності за набувальною давністю на 252,75/840 частин житлового будинку з надвірними будівлями, а тому ухвалою Київського районного суду м. Харкова суду від 07.02.2017 року було продовжено строк для усунення зазначених недоліків позову ОСОБА_3 та ОСОБА_1
20.02.2017 року позивачі усунули недоліки, надавши уточнену позовну заяву та сплативши судовий збір, у зв'язку з чим ухвалою суду від 16.03.2017 року було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
19.05.2017 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_1 уточнили свої позовні вимоги про визнання права власності за набувальною давністю, перерозподіл часток та в судовому засіданні 31.05.2017 року було вирішено питання про прийняття уточненого позову та залучення до участі у справі в якості співвідповідача: Харківську міську раду.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.05.2017 року було вирішено питання про витребування з Восьмої Харківської державної нотаріальної контори та Харківського обласного державного нотаріального архіву відомості щодо наявності або відсутності спадкових справ після смерті: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є і були власниками домоволодіння за даною адресою.
Свої уточнені в остаточній редакції позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 18 грудня 1967 року ОСОБА_10 було куплено '/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. На той час у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було три дитини: старший син ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, донька ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Оскільки ОСОБА_12, було вже 27 років, куплений будинок по АДРЕСА_1 призначався для подальшого його самостійного проживання. Одразу після придбання частини будинку, яка була зареестрована за ОСОБА_10, 05.04.1968 року ОСОБА_12 прописався та почав безперервно проживати у вищезазначеному будинку. 14.09.1974року між ОСОБА_12 та ОСОБА_15, був зареєстрований шлюб, після чого вони почали проживати разом у спірному будинку по АДРЕСА_1, а 09.12.1974 року ОСОБА_15 прописалась за вищезазначеною адресою. ІНФОРМАЦІЯ_8 у них народився син - ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_9 - ОСОБА_1, які з народження по сьогоднішній час проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, з моменту купівлі 1/4 частини вищевказаного будинку та по сьогоднішній час ніхто, окрім ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_3, та ОСОБА_1 не володів, не проживав та не був зареєстрований у вказаній частині домоволодіння, а тому є всі підстави для визнання за ними право власності на частки домоволодіння за набувальною давністю та перерозподіл анульованих часток.
Відповідно до довідки КП «ХМ БТІ» від 17 квітня 1998 року №21-4863, в якій вказано що житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 за правом власності зареєстрований за: ОСОБА_9 - 83/560 частини, ОСОБА_8 - 157/840 частин, ОСОБА_10 - 210/840 частин, ОСОБА_7 - 2/15 частни, ОСОБА_4 - 2/15 частини, та відповідно до рішення Київського РІК №160-19 від 17.05.88 року анульовано право власності на 83/560 частини вказаного житлового будинку літ. «Б» на ім 'я ОСОБА_6 Анульована частина житлового будинку не була перерозподілена між співвласниками, оскільки ОСОБА_7 померла у 1933 році, ОСОБА_9 помер у 1970 році та ОСОБА_8 померла у1972 році. Таким чином, на момент анулювання права власності 83/560 частини вказаного житлового будинку літ.«Б» на ім'я ОСОБА_6, перерозподіл її частки повинен був здійснитися у відповідності до норм чинного законодавства між ОСОБА_10 та ОСОБА_18, оскільки в травні 1988 року, це були єдині власники вказаного житлового будинку з надвірними спорудами.
ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5. Спадкова маса після її смерті складає ? частки у праві спільної власності на житловий будинок з відповідою часткою надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Заповіт вона не залишила, а зазначена спадкова маса була прийнята спадкоємцями на підставі рішення суду від 28.01.2015 року та зареєстрована у відповідності до норм чинного законодавства України в Державному реєстрі 24.05.2016 року.
На 18.04.2016 року відповідно до довідки КП «ХМ БТІ» №1800923 будинок по АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_10 - 1/4 частини, померла ІНФОРМАЦІЯ_10,
ОСОБА_4 - 112/840 частин, ОСОБА_7 - 112/840 частин, померла, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8 - 112/840 та 45/840 частини, померла, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_9 - 83/560 частини, помер, ІНФОРМАЦІЯ_11.
На сьогодні сдадкоємці після смерті ОСОБА_10 прийняли та зареєстрували спадкове майно у вигляді 1/4 частини житлового дому з надвірними спорудами за: ОСОБА_3 - 1/16 частина, ОСОБА_1 -1/16 частина, ОСОБА_5- 1/8 частина.
Що стосується іншої частини будинку, яка у відповідності з нормами Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент смерті співвласників, а саме ОСОБА_7. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 їх частини відповідно до норм статей 548, 549 Цивільного кодексу УРСР автоматично прийняв ОСОБА_4, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Згідно довідки від 13.04.1998 року, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та має у вказаному будинку право власності, таким чином вважається, що після смерті своїх родичів він автоматично прийняв спадкове майно у вигляді - 393,5/840 частин спільного домоволодіння з надвірними спорудами. Таким чином ОСОБА_4 став власником 505,5/840 частин житлового будинку в АДРЕСА_1.
Крім того, позивачі в своєму позові зазначають, що з 1996 року та по теперішній час ОСОБА_4 відсутній за місцем реєстрацій, про нього не має ніяких даних, де і чим займається вони не знають. Позивачі повідомили, що останній раз його бачили у травні 1996 року, коли він попросив будинкову книгу, після чого більше не з'являвся, про що мати позивачів ОСОБА_15 подала заяву до Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області та отримала висновок від 16.07.1996 року, в якому вказано, що в ході перевірки встановлено, що громадянин ОСОБА_4 протягом 4-х років в даному домоволодінні не проживає, веде кочевий спосіб життя. Також, в довідці від 13.04.1998 року наданої ДКВЖРЕП зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, частина будинку наложить йому на праві приватної власності повністю зруйнована. ОСОБА_4 протягом двох років відсутній. Ніхто нічого не знає про місце його перебування. У зв'язку з відсутністю ОСОБА_4. його частина домоволодіння прийшла в не придатність, та почала руйнуватися й тягнути за собою частину будинку, в якій проживали позивачі своєю сім'єю. Підтвердженням даного факту є безліч звернень покійного батька позивачів - ОСОБА_12, який неодноразово звертався до адміністрації з проханням допомогти.
Позивачі зазначають, що весь час, а саме десь з 1992 року фактично власниками та користувачами спірного будинку були ОСОБА_12 (їх батько, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12), ОСОБА_15. (їх мати, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13) та вони - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Таким чином, десь з 1992 - 1994 року по теперішній час вони з братом постійно проживають, відкрито володіють та користуються домоволодінням. Всі витрати, що пов'язані з утриманням будинку позивачі здійснюють самостійно та за власні кошти. Відповідачі жодним чином не приймають участі у догляді за будинком, не сплачують поточні рахунки у відповідності до належної їм частки майна. Вони навіть не перереєструвала належну їм частину будинку на своє ім'я, тобто не зареєстрували своє право власності у відповідних державних установах відповідно до вимог чинного законодавства України. Весь поточний та капітальний ремонт будинку позивачі робили за свої кошти.
Позивачі вважають, що є всі законні підстави для визнання за ними права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку з надвірними будинками, згідно вимог ст.344 ЦК України, оскільки вони безперервно, добросовісно, відкрито володіють та на свій розсуд користуються зазначеним нерухомим майном.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, вказаних в позові.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив.
Представник другого відповідача - Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_1, в якому також просив прийняти законне та обґрунтоване рішення по даній справі на підставі наявних у справі матеріалів, яке не буде порушувати права третіх осіб, а також розглянути справу без участі представника Харківської міської ради.
В судове засідання третя особа - ОСОБА_5 не з'явилася, повідомлена належним чином про час та місце судового розгляду, надала до суду відзив на дану позовну заяву, в якому підтвердила обставини, на які в своєму позові посилаються позивачі та вважає позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 аргументованими та такими, що підлягають задоволенню, зі свого боку позов підтримала у повному обсязі та просила розглянути справу без її участі.
Заслухавши учасників процесу, які присутні в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Згідно ст.41 Конституції України кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інакше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до пункту 3 цієї статті право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації виникає за набувальною давінстю з моменту державної реєстрації.
Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України, до яких насамперед відносяться законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Згідно п. 9 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п"яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
Відповідно до п.14 вищезазначеної Постанови Пленуму, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Судом встановлено, що 18 грудня 1967 року ОСОБА_10 було куплено 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.12.1967 року, який зареєстровано нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори в реєстрі за №2-2006.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4), ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_13 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5), ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6), ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7), ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво про смерть серії серія НОМЕР_8) (а.с.9-10).
Згідно довідки Державного комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №1 Київського району м. Харкова від 13.04.1998 року вбачається, що ОСОБА_12 проживав по АДРЕСА_1 разом з сімє'ю, а саме: дружиною - ОСОБА_15, 1953 року народження, сином - ОСОБА_3, 1975 року народження та сином - ОСОБА_1, 1980 року народження (а.с.15).
В довідці КП «ХМ БТІ» від 17.04.1998 року №21-4863 вказано, що житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 право власності зареєстровано під реєстраційним номером 409 за: ОСОБА_9 - 83/560 частини, ОСОБА_8 - 157/840 частин, ОСОБА_10 - 210/840 частин, ОСОБА_7 - 2/15 частни, ОСОБА_4 - 2/15 частини (а.с.15 зворотній бік).
Відповідно до рішення Київського РІК №160-19 від 17.05.88 року анульовано право власності на 83/560 частини вказаного житлового будинку літ. «Б» на ім 'я ОСОБА_6(а.с.16).
Згідно довідки Державного комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №1 Київського району м. Харкова від 13.04.1998 року вбачається, що ОСОБА_4, 1956 року народження зареєстрований по АДРЕСА_3, частина будинку, що належала йому на праві власності повністю зруйнована. ОСОБА_4 протягом 2-х років за місцем реєстрації не проживав, про місце його знаходження ніхто не знає (а.с.17).
У висновку Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 16.07.1996 року вказано, що в ході перевірки встановлено, що громадянин ОСОБА_4 протягом 4-х років в даному домоволодінні не проживає, веде кочевий спосіб життя, та згідно заяви гр. ОСОБА_15 ОСОБА_4 взяв у неї домову книгу на початку травня 1996 року та не повернув (а.с.17 зворотній бік).
Як вбачається з листа Київської районної ради народних депутатів м. Харкова від 06.11.1996 року №Ф-650, Виконком райради народних депутатів звертався до міської ради народних депутатів з проханням визначення джерела фінансування для ремонту житла, з питання для ремонту якого звернувся ОСОБА_12, відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, ст.13 п.8 (а.с.18).
Рішенням Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 15.10.1996 року №261/1 «Про затвердження акту обстеження санітарно-гігієнічного стану ? частини домоволодіння по АДРЕСА_4» було затверджено акт обстеження санітарно-технічного стану ? частини домоволодіння по АДРЕСА_4 від 05.08.1996 року; визнано ? частини домоволодіння по АДРЕСА_4 непридатним для подальшого проживання з середнім фізичним зносом 73%; громадянину ОСОБА_19 за рахунок власних коштів привести частину домоволодіння по АДРЕСА_4 в належний санітарно-технічний стан (а.с.18 зворотній бік).
Згідно довідки міської комісії з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища від 27.02.2015 року №020/0/6-15 вбачається, що до Реєстру назв урбанонімів м. Харкова, затвердженого рішенням 9 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 25.12.2002 року для цього елементу вулично-дорожніх мереж внесено єдину чинну на сьогодні назву - «АДРЕСА_1» (а.с.19 зворотній бік).
Відповідно до довідки КП «ХМ БТІ» №1800923 від 18.04.2016 року, будинок по АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_10 - 1/4 частини,
ОСОБА_4 - 112/840 частин, ОСОБА_7 - 112/840 частин, ОСОБА_8 - 112/840 та 45/840 частини, ОСОБА_9 - 83/560 частини (а.с.20).
За рішенням Київського районного суду м. Харків від 28.01.2015 року у справі № 640/23073/14-ц позов ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_13, третя особа: Восьма Харківська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування було задоволено, усунено ОСОБА_13, 1948 року народження, від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_10, визнано за ОСОБА_5 право власності на 143/1200 в праві спільної сумісної власності на будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 та на 1/8 у праві спільної сумісної власності на будинок з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування законом після смерті ОСОБА_10 померлої ІНФОРМАЦІЯ_10, визнано за ОСОБА_1, право власності на 143/2400 у праві спільної сумісної власності на будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та на 1/16 у праві спільної сумісної власності на будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 померлої ІНФОРМАЦІЯ_10, визнано за ОСОБА_1 іправо власності на 143/2400 у праві спільної сумісної власності на будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та на 1/16 у праві спільної сумісної власності на будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.83-84).
Згідно даних, викладених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачам на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова №640/23073/14-ц від 28.01.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить по 1/16 частини, ОСОБА_5 - 1/8 частина житлового будинку з житловими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та було зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на 112/840 частин даного домоволодіння, за ОСОБА_21 - ? (особа померла), за ОСОБА_7 - 112\840, ОСОБА_8 - 45/840 та 112/840, ОСОБА_9 - 83/560 (архівні записи). (а.с. 65,66-69).
Як вбачається з довідок, наданих з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС в Харківській області від 15.03.2017 року, позивачі ОСОБА_3 з 1993 року та ОСОБА_1 з 1997 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 49,50), а проживають в даному домоволодінні за їх показаннями з моменту народження.
З відповіді, наданої Харківським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області від 06.05.2017 року №4209/15.10-04-01 вбачається, що актового запису про смерть гр. ОСОБА_4, 1956 року народження, в архіві Харківського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області та Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, не виявлено, перевірку проведено з 2010 року по теперішній час (а.с.86).
Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20 ЦК України, ст.3 і 4 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення, суд згідно з ч.1 ст. 214 ЦПК має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд має навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення в друкованих ЗМІ. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду в комунальну власність.
Аналізуючи вищенаведені обставини, анульована частина домоволодіння, яка належала ОСОБА_6 є безхазяйною річчю в розумінні вимог ст. 335 ЦК України.
Відповідачем по справі не було надано до суду доказів дотримання визначеної законодавством процедури набуття права власності на безхазяйну нерухому річ, та його передачу в комунальну власність міської ради у зв'язку зі спливом одного року з моменту взяття на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Відповідно п. 11 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об'єкт третіми особами за набувальною давністю.
Згідно положень статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі, а також на безхазяйну річ.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачі добросовісно, безперервно та відкрито володіють об*єктом - житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 з 1994 року, на який поширюється строк давності, передбачений вимогами ст. 344 ЦК України, турбувалися долею цього майна та не приховували того, що ним користуються.
Набувальна давність є юридичним фактом. Рішення суду про встановлення факту спливу строку набувальної давності не замінюватиме собою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а буде лише підставою для її проведення.
З огляду на вище викладені обставини, приймаючи до уваги, що під час розгляду справи знайшов підтвердження факт відкритого, добросовісного, безперервного протягом строків, встановлених чинним законодавством володіння позивачами житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, а тому суд вважає за необхідне, визнати за позивачами право власності на вказані частини домоволодіння зазначеного нерухомого майна за набувальною давністю.
Таким чином, суд приходить висновку що позивачами належно обрано спосіб судового захисту в розумінні ст. 344 ЦК України.
Також, підлягають задоволенню і вимоги позивачів щодо визнання за ними права власності на анульовану частину домоволодіння, яка належала ОСОБА_6, розподіливши між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних долях цю частину, а саме: ОСОБА_3 - 62,25/840 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 - 62,25/840 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1. Також, суд зазначає, що порушень прав інших осіб під час розгляду даної справи встановлено не було, спадкоємців померлих осіб також не виявлено, а доказів користування своєю частиною домоволодіння відповідачем ОСОБА_4 протягом тривалого часу також до суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15,16,335,344 ЦК України, п. 5,9,11,14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, ст. ст. 263,264,265,268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1), ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_2) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_1), Харківської міської ради (61200, м. Харків, пл. Конституції, 7, №04059243), третя особа: ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, ідент.номер НОМЕР_3) про визнання права власності за набувальною давністю, перерозподіл часток - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) право власності за набувальною давністю на 252,75/840 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_2) право власності за набувальною давністю на 252,75/840 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
Перерозподілити анульовану частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних долях, а саме: ОСОБА_3 - 62,25/840 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 - 62,25/840 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Харківської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення виготовлений 24.01.2018 року.
Суддя :