Справа № 638/8173/17
Провадження № 2/638/187/18
іменем України
22 січня 2018 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Штих Т.В., при секретарі Тарасовій О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа : управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей,-
Позивач звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 третя особа : управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що17 вересня 2010 року Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану було зареєстровано шлюб між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблений актовий запис № 562 від 17.09.2010 р., що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 17.09.2010. Від шлюбу сторони мають спільних дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Починаючи з січня 2017 року шлюбні стосунки між сторонами не підтримуються, спільне господарство не ведеться. Спільне життя подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства та виховання дітей. Спір про розподіл майна між сторонами, на даний час, відсутній. Проте відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, не надає допомоги на їхнє утримання. На даний час спільні малолітні діти, проживають з позивачем і знаходяться на її повному утриманні. Діти, періодично хворіють, у зв'язку з чим потребують підвищеної батьківської уваги та турботи, витрат на поліпшення їхнього стану здоров'я. Між позивачем та відповідачем, склалися складні стосунки, що обумовило не досягнення згоди з приводу місця проживання їхніх спільних дітей. Позивач зареєстрована і фактично мешкає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що належить їй на праві спільної часткової власності, там же проживають діти, відповідач тривалий час проживає окремо за адресою: АДРЕСА_2. В зв'язку з чим позивач просить розірвати шлюб, стягнути аліменти на утримання дітей в розмірі 1\2 частини всіх видів доходів щомісячно ,та визначити місце мешкання дітей з позивачкою, стягнути судовий збір.
В судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог.
Відповідач частково визнав позовні вимоги, в частині розірвання шлюбу та визначення місця мешкання дітей. Натомість не погодився з розміром аліментів, та зазначив, що не працює та не може сплачувати вказану суму коштів в якості аліментів. Пояснив, що він сплачує суму коштів на утримання дітей в тому розмірі, в якому він може, надав суду чеки про сплату сум.
Вислухавши вступні слова сторін у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені частково.
Так, в судовому засіданні встановлено, що «17» вересня 2010 року Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану було зареєстровано шлюб між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблений актовий запис № 562 від 17.09.2010 р., що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 17.09.2010.
Від шлюбу сторони мають спільних дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 02.08.2011 р., видане Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис у Книзі реєстрації народжень № 325 від 02.08.2011 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 06.05.2014 р, видане Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис у Книзі реєстрації народжень № 488 від 06.05.2014 р.
Починаючи з січня 2017 року шлюбні стосунки між сторонами не підтримуються, спільне господарство не ведеться.
Спільне життя подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства та виховання дітей. Сторони втратили один до одного почуття любові та довіри, фізичні та духовні зв'язки між собою. Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають у родині, він не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, піклуватися про побудову сімейних взаємовідносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, що призвело до не бажання позивача в подальшому підтримувати сімейні стосунки.
На даний час сім'я існує формально, примирення між подружжям неможливе. Крім того, відповідач тривалий час проживає окремо. Розлучення - це єдиний вихід для сторін побудувати нове щасливе життя та зберегти нормальне бачення про сім'ю у їхніх спільних дітей.
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України (далі СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки га чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООП 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України). Оскільки, позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Підстави, які б перешкоджали зверненню до суду з позовом про розірвання шлюбу, передбачені ч. 2 ст. 110 Сімейного кодексу України, зокрема такі як вагітність або ж недосягнення спільною дитиною одного року - відсутні.
Спір про розподіл майна між сторонами, на даний час, відсутній.
Згідно з абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, признання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Суд вважає частково доведеними позовні вимоги щодо стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 51 Конституції України - батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.1 1.1989 р. (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 p.), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 p. № 2402-111, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Положеннями ч. 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З аналізу наведених правових норм, можна прийти до висновку, що відповідач зобов'язаний утримувати спільних дітей і створювані необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації їхнього життя на рівні з позивачем.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, за відсутності домовленості між батьками Про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Оскільки відповідач у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дітей надає не в повному обсязі, суд вважає за необхідне встановити розмір аліментів в твердій грошовій сумі.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 р. № 2037-УІІІ, до ч. 2 ст. 182 СК України внесено зміни, відповідно до яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1. ч. 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти па двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідач має молодий вік, фах, інших утриманців не має, зі слів має задовільний стан здоров'я, тому суд вважає, що дві тисячі гривен щомісячно на двох дітей- сума аліментів буде справедливою.
Позивач зареєстрована і фактично мешкає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що належить їй на праві спільної часткової власності, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24912636 від 25.12.2009 там же проживають діти, займаючи відокремлену кімнату, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку за вказаною адресою від 23.05.2017 р. № 958/1247.
Відповідач проживає окремо за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з ч. 1. ч. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них. вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11 передбачено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Відповідно до правового висновку ВСУ у справі № 6-2445цс16 (постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року), у принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХІУ) Генеральної Асамблеї ООП «20» листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Позивач має постійне місце проживання та місце роботи, створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає, аморальна поведінка з її боку відсутня. Зі свого боку, батько дітей нехтує сімейними цінностями, з його ініціативи виникають сварки, свідком яких нерідко стають діти, що тяжким чином впливає на їх психічний стан та кожен раз спричиняє душевні страждання.
Таким чином, виняткові обставини у розумінні положень статті 161 Сімейного кодексу України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання ті гей разом з матір'ю - відсутні, тому позовні вимоги в частині визначення місця мешкання дітей з матирую необхідно задовольнити.
Крім того позивач визнав позовні вимоги щодо визначення місця мешкання дітей.
Відповідно до висновку про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 13.11.2017 № 649 підписаного заступником директора Департаменту Малько О.М. доцільним визначено місце мешкання дітей з матір'ю.
Крім цього суд вважає, що необхідно на користь позивача стягнути суму судових витрат за звернення до суду,
Керуючись ст. ст. 105,110,112, 160,161,180,182 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76,81, 133, 141, 246, 258, 259, 264, п. 15.5 Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа : управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей- задовольнити частково.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 17 вересня 2010 року Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис 562.
Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити без змін - ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Ромни Сумської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, не працюючого на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей : доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі - 2000 ( дві тисячі) гривен порівну на обох дітей з 29 травня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Ромни Сумської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, не працюючого на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1280 ( одна тисяча двісті вісімдесят) гривен.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.
Суддя : Штих Т.В.