Справа № 639/15/18
Провадження № 2/639/651/18
25 січня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова
У складі: головуючого - судді Труханович В.В.
за участю секретаря - Кричевської В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки кінцевого розрахунку при звільнені,
03 січня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки кінцевого розрахунку при звільнені, в якому просив суд стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 1634,38 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 16.02.2009 року по 18.09.2012 року він працював на Державному підприємстві «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка».
При звільненні позивача з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» йому не були виплачені всі суми, що були нараховані, у зв'язку з чим він і вимушений був звернутися до Жовтневого районного суду м. Харкова.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялися, надали заяви з проханням справу розглянути у їх відсутність.
23.01.2018 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 1634,38 грн. визнає повністю.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, та докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. працював на Державному підприємстві «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка».
Як вбачається з довідки № 014-148 від 15.04.2016 року, виданої Державним підприємством «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка», станом на 08.04.2016 року сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільнені складає 23842,72 грн. (96,14 грн. * 248 днів по графіку роботи підприємства). (а.с. 4)
Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13)
Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14)
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, щодо стягнення суми середнього заробітку за період затримки розрахунку у розмірі 1 634,38 грн. є такими, що ґрунтуються за Законі, а тому підлягають задоволенню.
В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1634,38 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача зазначений без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.
У зв'язку з тим, що справа доведена до суду з вини відповідача, суд вважає необхідним стягнути з нього на користь держави судові витрати у вигляду судового збору.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-80, 83, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.1, 2, 4, 10, 13, 18, 21, 24, 94, 115, 116 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки кінцевого розрахунку при звільнені - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» (код за ЄДРПОУ 14315500, розташований за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 99) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1 634,38 грн. ( одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні 38 копійок), без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» (код за ЄДРПОУ 14315500, розташований за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 99) на користь держави судовий збір в сумі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст судового рішення складено 25.01.2018 року.
Суддя В. В. Труханович