Справа № 638/8321/17
Провадження № 2/638/206/18
25.01.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
при секретарі Шульзі К. І.
з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Харківського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2017 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.Зазначені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом №614-с ХНМУ від 15.11.2011 року ОСОБА_1 булозараховано в число студентів на 1 курс медичного факультету Харківського національного медичного університету з 01.09.2011 року. 15.11.2011 року між ОСОБА_1 та ХНМУ в особі ректора проф. Лісового В.М. укладений договір №2515/343 про підготовку фахівця з вищою освітою. Відповідно до п.2.2.1. договору №2515/343 від 15.11.2011 року про підготовку фахівця з вищою освітою, відповідач взяв на себе зобов'язання вчасно вносити оплату за навчання. Згідно п.4.1. розмір оплати за весь строк навчання становить еквівалент 22050 доларів США. Відповідно до п.4.3. платежі за цим договором можуть здійснюватися як у валюті, так і в гривні, перерахуванням на рахунок університету через установи банку в установленому законом порядку. Платежі в гривні здійснюються згідно з курсом валют Національного банку України станом на день оплати. Згідно п.4.5. термін внесення оплати за навчання встановлюється до 20 вересня того навчального року, на момент оплати якого студент навчається. У зв'язку з тим, що в порушення вимог договору №2515/343 від 15.11.2011 року не було здійснено оплати в повному обсязі, утворилася заборгованість у сумі 885 доларів США, що складає 20538, 20 грн. за період з 01.09.2011 року по 28.11.2012 року. Згідно з наказом ХНМУ №644-с від 07.12.2012 року ОСОБА_1 було відраховано з 28.11.2012 року за порушення умов контракту в частині оплати. 18.11.2015 року ХНМУ направлено на адресу відповідача відповідну вимогу, семиденний строк на виконання зобов'язання сплив, а тому відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання. Просить суд позов задовольнити.
Представник позивача - Харківського національного медичного університету - Некоз Г. Г. в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить розглянути справу без участі представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату, місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно.Заперечень проти позову, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідача чи відкладення розгляду справидо суду не надходило.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки визнані судом неповажними, і тому неявка відповідача не може бути перешкодою для заочного розгляду судом справи, що відповідає положенням частини 1 статті 280 ЦПК України.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши доводи представника позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено матеріалами справи, наказом №614-с Харківського національного медичного університету від 15.11.2011 року ОСОБА_1 зараховано в число студентів на 1 курс медичного факультету Харківського національного медичного університету з 01.09.2011 року, що підтверджує копія витягу з наказу (а. с. 6).
15.11.2011 року між ОСОБА_1 та Харківським національним медичним університетом в особі ректора проф. Лісового В.М. укладено договір №2515/343 про підготовку фахівця з вищою освітою (а. с. 4-5).
Відповідно до п.2.2.1. договору №2515/343 від 15.11.2011 року про підготовку фахівця з вищою освітою, відповідач взяв на себе зобов'язання вчасно вносити оплату за навчання.
Згідно п.4.1. розмір оплати за весь строк навчання становить еквівалент 22050 доларів США.
Відповідно до п.4.3. платежі за цим договором можуть здійснюватися як у валюті, так і в гривні, перерахуванням на рахунок університету через установи банку в установленому законом порядку. Платежі в гривні здійснюються згідно з курсом валют Національного банку України станом на день оплати.
Згідно п.4.5. термін внесення оплати за навчання встановлюється до 20 вересня того навчального року, на момент оплати якого студент навчається.
У зв'язку з тим, що в порушення вимог договору №2515/343 від 15.11.2011 року не було здійснено оплати в повному обсязі, утворилася заборгованість у сумі 885 доларів США, що складає 20538, 20 грн. за період з 01.09.2011 року по 28.11.2012 року.
Згідно з наказом Харківського національного медичного університету №644-с від 07.12.2012 року ОСОБА_1 було відраховано з 28.11.2012 року за порушення умов контракту в частині оплати, що підтверджує копія витягу з наказу (а. с. 7).
18.11.2015 року Харківським національним медичним університетом направлено на адресу відповідача відповідну вимогу, семиденний строк на виконання зобов'язання сплив, а тому відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Приписами статті 8 Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (статті 4 ЦПК України).
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами цивільного законодавства передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а договір відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд погоджується із розрахунком заборгованості відповідача, наданим позивачем та загальна сума заборгованості що підлягає стягненню становить 20538, 20 грн.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем Харківським національним медичним університетом при подачі позову майнового характеру було сплачено судовий збір у розмірі 1684 грн., проте суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору з відповідача у розмірі 1600 грн., як того вимагає частина 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на момент подання позову), що не позбавляє позивача права на звернення до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов Харківського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями ст.ст. 11-13, 81, ч. 1 ст. 141, ст. 280-284 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України суд,-
Позов Харківського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Харківського національного медичного університету, місцезнаходження: м. Харків, пр-т. Науки, буд. 4, код ЄДРПОУ 01896866, суму заборгованості за навчання у Харківському національному медичному університеті у розмірі 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) доларів США, що складає 20538 (двадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Харківського національного медичного університету, місцезнаходження: м. Харків, пр-т. Науки, буд. 4, код ЄДРПОУ 01896866, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: