2/225/159/2018
225/6250/17
24 січня 2018 року м.Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
судді Андреєва В.В.,
за участю секретаря Петрової С.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Торецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю, -
28 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок №120, по вулиці Нестеренко (вул.ОСОБА_2) міста Торецька (м.Дзержиснька) Донецької області, загальною площею - 60 кв.м., житловою площею - 31,4 кв.м. з надвірними побудовами та спорудами в порядку набувальної давності.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона, починаючи з 2002 року фактично мешкає в будинку номер 120, який розташований по вулиці Нестеренко міста Торецька Донецької області. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.03.1997 року, власником житлового приміщення є померлий ОСОБА_3. На сьогоднішній день позивач продовжує проживати у вказаному вище домі. Добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за будинком та утримує його, постійно робить в ньому поточний та капітальний ремонт. На теперішній час у неї виникла необхідність належним чином оформити своє право на майно, тому вона звернулася до суду.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
Представник Військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила винести рішення згідно діючого законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 2002 року фактично мешкає в будинку номер 120, який розташований по вулиці Нестеренко міста Торецька Донецької області. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.03.1997 року, власником житлового приміщення є померлий ОСОБА_3. На сьогоднішній день позивач продовжує проживати у вказаному вище будинку. Добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за будинком та утримує його, постійно робить в ньому поточний та капітальний ремонт. Дані обставини підтверджуються актом від 17.11.2017 року, який складений головою вуличного комітету. Про інших осіб, які мали б право на нерухоме майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 їй невідомо.
Частиною 1 ст.344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно.
Згідно п.9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини справи на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач довела факт набуття нею права власності за набувальною давністю, оскільки вона з 2002 року відкрито, добросовісно та безперервно користується нерухомим майном, робить ремонт та постійно підтримує його в належному стані, крім того, ніхто ніяких претензій щодо житлового будинку не заявляв та на нього не претендував.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку що визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі і є підстави для визнання права власності за набувальною давністю за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично мешкає за адресою: Донецька обл., м.Торецьк, вул.Нестеренко, буд.120 право власності на житловий будинок №120, по вулиці Нестеренко (вул.ОСОБА_2) міста Торецька (м.Дзержиснька) Донецької області, загальною площею - 60 кв.м., житловою площею - 31,4 кв.м. з надвірними побудовами та спорудами в порядку набувальної давності.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: