Справа № 761/41103/17
Провадження № 1-кс/761/26177/2017
06 грудня 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017101100000001, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
14 листопада 2017 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017101100000001, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: нежитлових приміщень загальною площею 61,4 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_4 , з забороною користування таким майном.
Повноваження прокурора, який був присутній у судовому засіданні, слідчим суддею перевірені.
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що Шевченківським УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42017101100000001, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Києва та Київської області діє група осіб (раніше судимих за вчинення аналогічних злочинів), яка, використовуючи завідомо підроблені документи на нерухомість (біржові угоди, договори купівлі-продажу, технічні паспорти, довідки БТІ, ухвали і постанови судів, підроблені паспорти громадян України та підставних осіб), шляхом обману заволодівають об'єктами нерухомості, розташованими в м. Києві та Київській області. В подальшому зареєстровані за підробленими документами об'єкти нерухомості перепродають для отримання фінансової вигоди, здобутої злочинним шляхом.
Під час розслідування встановлено, що до складу вище вказаної групи входять ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Вказані особи, які діють у злочинній групі, здійснюють підготовку фіктивних документів на об'єкти нерухомого майна (житловий та нежитловий фонди), зокрема шляхом підробки біржових угод, інформаційних довідок з БТІ м. Києва та Київської області, паспортів, ідентифікаційних кодів, технічних паспортів на приміщення, замовляють фіктивні грошові оцінки приміщень, шукають державних реєстраторів та приватних нотаріусів, через яких згодом здійснюють операції з відчуження нерухомості з використанням підроблених документів. Крім того, займаються пошуком підставних осіб, на яких виготовлені підроблені документи на квартири та приміщення, а також координують їх дії у нотаріусів.
На даний час в органу досудового розслідування є обґрунтована підозра щодо шахрайського заволодіння нежитловими приміщеннями загальною площею 61,4 м2, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані нежитлові приміщення, оскільки вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та є безпосередніми об'єктами кримінально протиправних дій.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучено, а розгляд справи без повідомлення власника є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність здійснення розгляду вищевказаного клопотання прокурора без повідомлення власника майна про час та місце судового засідання.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення прокурора, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42017101100000001 від 04 січня 2017 року, слідчий суддя з метою запобігання можливості використання та відчуження майна, яке постановою прокурора від 17 жовтня 2017 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що воно було безпосереднім об'єктом кримінально протиправних дій, приходить до висновку про необхідність накладення арешту на нежитлові приміщення загальною площею 61,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_4 , з забороною користування таким майном.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017101100000001, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на нежитлові приміщення загальною площею 61,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_4 , з забороною користування таким майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1