Постанова
Іменем України
16 січня 2018 року
м. Київ
справа № 243/5366/16-ц
провадження № 61-522 св 17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - відкрите акціонерне товариство «Содовий завод»,
представник відповідача- ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Алексеенко І. П. від 11 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Краснощокової Н. С., Дундар І. О., Космачевської Т. В., від 7 вересня 2016 року,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У липні 2016 року ОСОБА_1 пред'явив до суду позов до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» (далі - ВАТ «Содовий завод»), у якому просив стягнути з відповідача індексацію заробітної плати, стягненої на підставі рішень Слов'янського міського суду Донецької області, у розмірі 21 316 грн 08 коп.
Позовна заява мотивована тим, що у період з 27 червня 1979 року по 27 липня 1999 року він працював у ВАТ «Содовий завод». Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 27 січня 1998 року з ВАТ «Содовий завод» стягнуто на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 1 364 грн 03 коп., рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 3 квітня 2000 року з ВАТ «Содовий завод» стягнуто на його користь заборгованість із заробітної плати у сумі 990 грн 30 коп.
На підставі вказаних судових рішень у травні 2016 року йому виплачено заборгованість у розмірі 2 793 грн 73 коп.
Оскільки індексація заробітної плати з часу нарахування, присудження і на час її виплати не проводилась, то позивач просив стягнути індексацію заробітної плати за період з 1 грудня 1997 року по 1 травня 2016 року у розмірі 21 316 грн 08 коп.
У липні 2016 року ВАТ «Содовий завод» подало до суду заперечення, у яких зазначало що, товариство перебуває на стадії ліквідації, тому на нього не можуть бути покладені зобов'язання щодо виплати сум, які не входять до заборгованості із заробітної плати.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у позові.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що порушені права позивача щодо своєчасного отримання належних йому при звільненні коштів підлягають захисту у порядку, визначеному статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). При цьому постанови Пленуму Верховного Суду України не є обов'язковими для застосування при вирішенні конкретних справ.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 7 вересня 2016 року рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що індексація заробітної плати стягненої за рішеннями суду, які не виконано вчасно, у той спосіб, який визначений у позові, а саме: множенням суми, стягненої за рішеннями судів, на індекси інфляцій, законом не передбачена.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, за період протягом якого рішення суду не було виконано.
У листопаді 2016 року ВАТ «Содовий завод» подало заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначало, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працював у ВАТ «Содовий завод у період з 27 червня 1979 року по 27 липня 1999 року. При звільненні розрахунку з ним не було проведено. У межах виконавчого провадження з примусового виконання рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 27 січня 1998 року та рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 3 квітня 2000 року, ОСОБА_1 у травні 2016 року виплачено заборгованість по заробітній платі у сумі 2 769 грн 73 коп.
У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливі умови працi та на захист вiд безробiття.
Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).
Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п'ятою статті 95 КЗпП України.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2.), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.).
Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі «Кечко проти України» висловив правову позицію, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що позивач має право на звернення до суду з позовом про індексацію заробітної плати та виплату належних йому сум і що питання індексації заробітної плати врегульовано Законом України «Про оплату праці» та Порядком проведення індексації грошових доходів громадян. Разом з цим, у задоволенні позовних вимог безпідставно відмовили, вважаючи що порядок індексації заробітної плати, визначений статтею 33 Закону України «Про оплату праці», не може бути застосовано до випадків несвоєчасного виконання рішень про присудження невиплаченої заробітної плати.
Індексація заробітної плати на час виникнення спірних правовідносин регулювалась Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року № 663 (далі - Порядок проведення індексації грошових доходів громадян).
Згідно із статтями 1, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року, і індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації).
За наявності зазначених умов у тому самому порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.
Порядком проведення індексації грошових доходів громадян визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень 1998 року. Індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема оплата праці (п. 1); сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат добутку доходу, що підлягає індексації, та величини приросту індексу споживчих цін, зменшеного на величину порогу індексації та поділеного на 100 відсотків (пункт 4).
Таким чином, при проведенні індексації заробітної плати використовуються такі поняття, як індекс споживчих цін, поріг індексації, базовий місяць та коефіцієнт індексації. Вирішуючи справи такої категорії, суди з'ясовують, зокрема, період виникнення заборгованості, щомісячний розмір заробітної плати, строк, в межах якого мало бути виконано рішення суду про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати позивачу за відповідний період часу.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст.33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року N 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення. Спір із цього приводу розглядається судом за заявою стягувача в позовному провадженні; компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427 ( 1427-97-п) (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року N 692 ( 692-99-п ), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Суд не дослідив і не надав належної оцінки поданим позивачем доказам на підтвердження розрахунку індексації заробітної плати, стягненої на підставі рішень суду, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв'язку із викладеним, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 7 вересня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В.Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк