Ухвала
Іменем України
23 січня 2018 р.
м. Київ
провадження № 51-111 ск 18
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області ОСОБА_4 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року відносно засудженого ОСОБА_5 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дорогань Баранівського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що 15 травня 2016 року близько 13 години перебуваючи в магазині «Продукти» по вул. Биківське шосе у смт Довбиш Баранівського району Житомирської області, під час спільного вживання спиртного з ОСОБА_6 виникла суперечка через несплачений кредит, яка переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_6 вдарив кулаком засудженого в обличчя, а ОСОБА_5 , будучи обуреним, у відповідь вдарив потерпілого правою рукою в голову близько 4-5 разів, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть ОСОБА_6 .
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
Прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_5 , яке на думку прокурора є явно несправедливим внаслідок м'якості, просить скасувати вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор зазначає, що призначаючи покарання ОСОБА_5 судом недостатньо враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, оскільки обвинувачений умисно заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Також судом не взято до уваги поведінку ОСОБА_5 після вчинення злочину, його ставлення до вчиненого, оскільки після вчинення злочину він відразу залишив місце події, протягом 6 місяців, коли лікувався потерпілий, жодного разу не провідав його, вибачення не просив, заподіяні збитки не відшкодував, вину не визнав, що свідчить про те, що він не усвідомив протиправності своєї поведінки, отже в подальшому, на думку прокурора, за аналогічних ситуацій буде діяти таким же чином.
Крім того, прокурор вказує, що, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд в порушення вимог ч. 2 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали не дав вичерпної відповіді на наведені у скарзі доводи і не зазначив мотивованих підстав, через які визнав ці доводи необґрунтованими, в результаті чого апеляційним судом було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Мотиви Суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
У касаційній скарзі прокурор не оскаржує висновків суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається із наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Не погоджуючись з вказаним вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання внаслідок м'якості та просив ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України, розглянув у повному обсязі доводи поданої прокурором апеляційної скарги та прийшов до висновку про їх безпідставність і погодився з видом та розміром призначеного засудженому ОСОБА_5 судом першої інстанції покарання.
Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував тяжкість вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, особу засудженого ОСОБА_5 - раніше не судимий, має постійне місце роботи та проживання, має сім'ю, позитивно характеризується. Однак відсутність пом'якшуючих покарання обставин та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, поведінка засудженого після вчинення злочину, бездіяльність по відшкодуванню шкоди, позиція потерпілої, дали суду підстави для призначення покарання, у даному випадку, необхідного та достатнього для виправлення засудженого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Посилання у касаційній скарзі на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_5 , яке на думку прокурора є явно несправедливим внаслідок м'якості, є безпідставними.
Доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості у зв'язку з тим, що судом не призначено ОСОБА_5 більш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок місцевого суду, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими. А саме, колегія суддів Апеляційного суду Житомирської області, постановляючи ухвалу від 29 листопада 2017року, врахувала тяжкість вчиненого правопорушення, дані про особу засудженого ОСОБА_5 , конкретні обставини кримінального провадження, а тому не знайшла підстав для призначення засудженому більш суворішого покарання. З таким висновком погоджується й колегія суддів касаційного суду, а тому не вбачає підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_5 покарання явно несправедливим внаслідок м'якості.
Колегія суддів вважає, що ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Враховуючи наведені у скарзі мотиви та надані до неї копії судових рішень, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
З цих підстав колегія суддів постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Житомирської області ОСОБА_4 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року відносно засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7