Постанова
Іменем України
16 січня 2018 року
м. Київ
справа № 345/3800/14-ц
провадження № 61-257св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2015 року у складі головуючого судді Юрчака Л. Б. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2016 року у складі суддів: Горейко М. Д., Вакарук В. М., Мелінишин Г. П.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення.
Зазначала, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі. Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради народних депутатів від 19 червня 1991 року № 7 сім'ї ОСОБА_2 у складі 4 осіб (ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_5 - син) надано квартиру АДРЕСА_1, в яку вони вселилися на підставі ордеру № 289 від 20 червня 1991 року. Шлюб між нею та відповідачем розірвано 07 липня 1998 року. Спірна квартира нею приватизована, відповідач зареєстрований та проживає у квартирі на правах члена сім'ї власника, проте систематично порушує правила співжиття, зловживає спиртними напоями, погрожує фізичною розправою, чим створює неможливі умови для проживання в одній квартирі. За її зверненням відповідач неодноразово попереджався органами внутрішніх справ про недопущення вчинення насильства в сім'ї, разом з тим заходи запобігання виявилися безрезультатними.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила виселити ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 на підставі статей 157, 116 ЖК України.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що офіційний характер заходів запобігання й громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі статті 116 ЖК України без надання іншого жилого приміщення, факт застосування заходів запобігання судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, іншими уповноваженими органами, а заходів громадського впливу - органами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, товариські суди тощо), повинен підтверджуватися письмовими доказами. Проте таких письмових доказів позивачем не надано. З наданих позивачем доказів: постанов Калуського міськрайонного суду від 18 грудня 2014 року, 09 серпня 2013 року, матеріалів перевірки за заявами ОСОБА_1 від 19 квітня 2013 року та 24 лютого 2014 року, які оглянуті в судовому засіданні, вбачається, що між сторонами виникають конфлікти на ґрунті користування житлом, зокрема через небажання позивача оплачувати видатки на утримання квартири, а також її бажання виселити відповідача з квартири, що є недостатнім для визнання факту систематичного порушення відповідачем правил співжиття.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції оцінив надані сторонами докази у сукупності зі встановленими обставинами справи та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем систематичного порушення ОСОБА_2 правил співжиття.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2016 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Підставою скасування оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 вказує те, що згідно повідомлення Калуського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 29 серпня 2014 року ОСОБА_2 з березня 2014 року перебуває на обліку як сімейний насильник. Згідно висновків дільничного інспектора від 26 лютого 2014 року, 18 вересня 2014 року, повідомлення Калуського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 10 липня 2014 року ОСОБА_2 неодноразово був офіційно застереженим про недопущення насильства в сім'ї (погроза фізичною розправою). Постановою судді Калуського міськрайонного суду від 18 грудня 2014 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. ОСОБА_1 зазначила, що вказані документи є доказами систематичного порушення правил співжиття та підтвердженням обставин вжиття щодо ОСОБА_2 заходів запобігання, що безпідставно не враховано судами.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року справу призначено до судового розгляду. 22 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради народних депутатів від 19 червня 1991 року № 7 сім'ї ОСОБА_2 у складі 4 осіб (ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_5 - син) надано квартиру АДРЕСА_1, в яку вони вселилися на підставі ордеру № 289 від 20 червня 1991 року. Шлюб між сторонами розірвано 07 липня 1998 року. Спірна квартира приватизованаОСОБА_1, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у квартирі на правах колишнього члена сім'ї власника.
На підставі статті 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Згідно частини 1 статті 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, у тому числі оцінивши повідомлення Калуського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 29 серпня 2014 року, висновки дільничного інспектора від 26 лютого 2014 року, 18 вересня 2014 року, повідомлення Калуського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 10 липня 2014 року, які за доводами касаційної скарги судами необґрунтовано відхилені при вирішенні справи, суди дійшли висновку про недоведеність позивачем обставин систематичного порушення ОСОБА_2 правил співжиття, що робить неможливим проживання з ним в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу щодо нього виявились безрезультатними.
Доводи касаційної скарги про те, що суди неправильно оцінили докази, не можуть бути підставою скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 не встановлено порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина 3 статті 411 ЦПК України).
Згідно частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального прав.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: С. Ю. Мартєв
В. В. Пророк
І. М. Фаловська
С.П. Штелик