ун. № 759/8966/16-ц
пр. № 2/759/287/18
19 січня 2018 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря Чернишук К.О.,
заучастю: пркдставника позивача Семенюка Б.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У червні 2017 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів користування кредитом за кредитним договором у розмірі 12688 доларів США, суму заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів у розмірі 6271 грн 14 коп., а також стягнути з відповідачів судовий збір по справі, посилаючись на ті підстави, що між АКБ «Правекс-Банк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 20.04.2005 укладено кредитний договір №356-004/05Р згідно умов якого позивач надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 19000 доларів США 00 центів. З метою забезпечення виконання зобов'язання між АКБ «Правекс-Банк» правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 20.04.2005 укладено договір поруки №356-004/05Р відповідно до якого поручитель несе субсидіарну відповідальність з позичальником перед позивачем за виконання умов основного зобов'язання всім належним йому майном та грошовими коштами, однак позивальник допустила порушення своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а тому станом на 17.03.2016 у неї утворилася заборгованість по вказаному кредитному договорі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила (а.с. 36, 37, 50, 52, 76).
ОСОБА_3 та його представник у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили, від відповідача 28.11.2016 надійши заперечення в яких він заперечував частково, просив застосувати строки позовної давності щодо стягнення з нього суми пені (а.с. 68, 74, 42, 43).
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, на підставі заяви від 17.03.2005 ОСОБА_2 про видачу кредиту 20.04.2005 ОСОБА_2 уклала із АКБ «Правекс-Банк» правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «КБ «Правекс-Банк» кредитний договір №356-004/05Р згідно умов якого позичальнику надано кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 19000 доларів США 00 центів строком до 20.04.2025 зі сплатою 12% річних (а.с. 5-8, 19).
20.04.2005 між ОСОБА_3 та АКБ «Правекс-Банк» правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «КБ «Правекс-Банк» укладено договір поруки №356-004/05Р згідно умов якого відповідач зобов'язався перед позивачем нести субсидіарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_2 по кредитному договорі №356-004/05Р (а.с. 18).
22.04.2005 між ОСОБА_2 та АКБ «Правекс-Банк» правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «КБ «Правекс-Банк» укладено договір іпотеки №036-004/05Р згідно якого відповідач для забезпечення виконання зобов'язання в повному обсязі перед позивачем за кредитним договором №356-004/05Р передала в іпотеку позивачу належне їй нерухоме майно на праві власності, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 15-17).
20.06.2014 між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №356-004/05Р від 20.04.2005 щодо зміну графіку погашення кредиту згідно додатку №1, що додається до даного договору та щодо викладення кредитного договору української мовою (а.с. 9-14).
У зв'язку із несвоєчасним поверненням кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом згідно розрахунку заборгованості по вказаному вище кредитному договорі станом на 17.03.2016 у ОСОБА_2 утворилася заборгованість, яка складається із: сума кредиту 10543 доларів США 22 центи; суми відсотків 1893 доларів США 99 центів; суми пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків 735 доларів США 66 центів, що еквівалентно 18380 грн 91 коп., а загалом сума боргу складає 13172 доларів США 87 центів (а.с. 4).
Позивачем стягнуто з ОСОБА_2 пеню за у зв'язку із порушенням строків, встановлених кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами у загальному розмірі 250 доларів США 99 центів, що за курсом НБУ складає 24,9856 станом на 07.06.2016 становить 6271 грн 14 коп.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до укладеного між сторонами договору та ст.ст. 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Однак, боржником не виконано зобов'язань, визначених у вказаних Договорах, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник своїх зобов'язань за договором належним чином не виконував, перестав сплачувати щомісячні платежі з погашення кредиту та процентів.
Як убачається з позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість по відсотках в іноземній валюті - доларах США.
Згідно умов кредитного договору валютою кредитування був долар США.
Згідно п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»! від 30.03.2012 №5, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої ст. 533 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 1 та 3 ст. 533 ЦК України).
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.
Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі №6-145цс14, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф, пеня це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.
Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.
Із розрахнку заборгованості вбачається, що позивач прсить стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотікв за період з 20.06.2014 по 17.03.2016, що становить 254 долари США 68 коп., однак позовна давність щодо пені застосовується в один рік, а тому суму пені необхідно зменишити до 239 доларів США 88 центів, що еквівалентно до курсу НБУ 24,9856 станом на 07.06.2016 у розмірі 5992 грн 20 коп.
З урахуванням доказів, оцінку яким суд дав вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума задоволених вимог позивача складає 316743,35 грн. (ціна позову еквівалентна у гривні) та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 4707 грн 77 коп. (316743,35 грн. х 100% : 317022,29 = 0,99 % х 4755,33 грн.).
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів підлягає до солідарного стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 4707 грн 77 коп.
Керуючись ст.ст. 192, 258, 261, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 559, 628, 1049, 1050, 1054-1055, 1056-1 ЦК України, 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість у розмірі 12688 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім доларів США) 20 центів та суму заборгованості по пені у розмірі 5992 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні) 20 коп.
Стягнути ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» судовий збір по справі у розмірі 2353 грн 88 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» судовий збір по справі у розмірі 2353 грн 88 коп.
Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 19.01.2018.