Справа № 761/39945/16-ц
Провадження № 2/761/1476/2018
(заочне)
22 січня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Ющенко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію на відшкодування шкоди,
В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2, згідно якого просить суд: визнати, що поширені ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на засіданні кафедри психології і педагогіки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» і ІНФОРМАЦІЯ_2 на засіданні Вченої ради факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» відомості про те, що позивачка проводила залік зі студентами в себе вдома, не відповідають дійсності та принижують її честь, гідність та ділову репутацію; зобов'язати ОСОБА_2 припинити неправомірними дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно позивачки, зобов'язавши відповідача публічно спростувати зведений на позивачку наклеп; стягнути з ОСОБА_2 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на засіданні кафедри психології і педагогіки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», а також ІНФОРМАЦІЯ_2 на засіданні Вченої ради факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» ОСОБА_2 звів наклеп на ОСОБА_1 шляхом поширення неправдивих відомостей про те, що вона проводила залік зі студентами університету в себе вдома з певною користю для себе.
Разом з тим, позивачка вважає, що вищенаведена інформація, яка була поширена відповідачем відносно неї, не відповідає дійсності та є такою, що принижує її честь та гідність, а також завдає шкоди діловій репутації, оскільки вона на той момент була викладачем кафедри психології і педагогіки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».
Крім того, позивачка вказує, що неправомірними діями відповідача їй також було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в моральних стражданнях та переживаннях, спричинених публічним приниженням перед колегами, аспірантами та студентами та необхідністю в подальшому неодноразово виправдовуватися перед ними.
Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Також, в судовому засіданні з обставин справи було допитано в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивачка та її представник проти заочного розгляду справи не заперечують, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши вступне слово позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У відповідності до положень ст. 32 Конституції України кожному гарантується cудовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Водночас, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18 вищенаведеної постанови, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка наголошували на тому, що інформацію, яку вона просить визнати такою, що не відповідає дійсності та принижує її честь, гідність, а також завдає шкоди діловій репутації, була поширена відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 на засіданні кафедри психології і педагогіки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» і ІНФОРМАЦІЯ_2 на засіданні Вченої ради факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».
Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачкою не надано до суду жодних достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували як сам факт поширення зазначеної у позові інформації саме відповідачем, так і поширення такої інформації взагалі.
При цьому, зважаючи на недоведення позивачкою факту того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на засіданні кафедри психології і педагогіки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» і ІНФОРМАЦІЯ_2 на засіданні Вченої ради факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» відповідачем було поширено інформацію, яку, на думку позивачки, відповідач зобов'язаний спростувати, суд позбавлений процесуальної можливості надати висновок щодо її достовірності, а також вирішити питання про її оціночний характер або наявність в ній фактичний тверджень.
Тобто, показання свідків, на які позивачка посилається як на підставу для підтвердження недостовірності оспорюваної нею інформації, судом в даному випадку не оцінюються, адже з огляду на відсутність доказів факту поширення інформації, питання надання оцінки достовірності оспорюваної інформації є передчасним.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка як на підставу для задоволення свого позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а ґрунтуються лише на припущеннях про зазначені в позовній заяві факти та події, які на думку позивачки принижують її честь, гідність та ділову репутацію, а також завдає моральної шкоди, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 24.01.2018 року.
Суддя: