23 січня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
при секретарі: Борисенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» про визнання права власності на нерухоме майно,
у листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» про визнання права власності на нерухоме майно.
07.11.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову , в якій просила зупинити проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 54665908 згідно виконавчого листа № 754/11350/13-ц, виданого 19.08.2017 року до розгляду даної справи, посилачись на те, що 25.09.2017 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ Поповою А.О. було відкрито виконавче провадження, про усунення перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом примусового виселення її без надання іншого житлового приміщення. Проте, за наявності даного спору вважає проведення виконавчих дій недоцільним та таким, що порушує її права.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.11.2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Унікальний номер справи № 754/14037/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1207/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Таран Н.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1, через представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити заяву. Посилається на неправильне застосування норм процесуального права. А саме, суд не взяв до уваги, що вона є пенсіонеркою, постійно проживає та користується спірною квартирою, іншого житла не має. Тому для належного виконання рішення суду, у разі його задоволення в подальшому існує реальна загроза невиконання чи утруднення його виконання.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представники відповідача Гребенюк А.Ф. та Дмитриченко М.О. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для забезпечення позову в обраний позивачкою спосіб.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам процесуального права.
Згідно ст. 151 ЦПК України (яка діяла на час постановлення ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Види забезпечення позову на час розгляду заяви було визначено статтею 152 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З матеріалів заяви вбачається, що у РВДВС Деснянського РУЮ м. Києва перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Києва 19.08.2017 року про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом примусового виселення ОСОБА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Статтею 152 ЦПК України, що діяла на час розгляду питання про забезпечення позову не передбачено забезпечення позову у одній справі шляхом зупинення виконання судового рішення, ухваленого у іншій справі. Такі виключення встановлені лише для зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку та для зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття арешту з нього.
Заявниця ж звернулася до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, а виконавче провадження стосується виселення із спірного жилого приміщення. Тобто в порядку виконання рішення суду не йде мова про продаж спірної квартири та даний позов не є позовом боржника про оскарження виконавчого документа. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що підстави для задоволення позову у обраний заявницею спосіб відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має іншого житла, окрім спірної квартири, таких висновків суду не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови виготовлено 24.01.2018 року.
Головуючий
Судді