22 січня 2018 року м. Київ
Справа 753/9982/17
Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача: СоколовоїВ.В.
суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Леонтюк Л.К. 24 листопада 2017 року в м. Києві, дата складення повного тексту не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3, -
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.11.2017 клопотання відповідача ОСОБА_3 про направлення справи за підсудністю - задоволено. Цивільну справу за вказаним вище позовом передано на розгляд за підсудністю до Тиврівського районного суду Вінницької області.
Не погодилась із зазначеним судовим рішенням позивач, її представником адвокатом Філоненко Я.В. подано апеляційну скаргу, так як вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Представник позивача вказує на те, що суд безпідставно передав вказану цивільну справу до Тиврівського районного суду Вінницької області для розгляду по суті, оскільки позов позивачем було пред'явлено до відповідача на підставі ч. 1 ст. 110 ЦПК України (за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача), за адресою: АДРЕСА_1, а тому справа має розглядатися у Дарницькому районному суді м. Києва. Крім того зазначає, що в ухвалі суду вказані недостовірні відомості, ОСОБА_2 немає паспорту громадянки Російської Федерації, у матеріали справи надана посвідка на постійне місце проживання. А тому, до даних правовідносин не може бути застосовано Закон України «Про міжнародне приватне право», адже спір з іноземним аліментам відсутній.
Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та направити справу для подальшого розгляду до Дарницького районного суду м. Києва.
№ апеляційного провадження:22-ц/796/1434/2018
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
В порядку п. 8 ч. 1 Розділу ХIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
А отже Апеляційний суд м. Києва є компетентним судом щодо розгляду даної справи.
В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та додаткових витрат.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.06.2017 відкрито провадження у вказаній справі.
24.11.2017 відповідач ОСОБА_3 заявив клопотання від 30.10. 2017 та підтримав попередні, які надійшли через загальну канцелярію про направлення справи за підсудністю до Тиврівського районного суду Вінницької області, у зв'язку з матеріальним станом, оскільки він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.11.2017 клопотання відповідача ОСОБА_3 про направлення справи за підсудністю - задоволено. Цивільну справу за вказаним вище позовом передано на розгляд за підсудністю до Тиврівського районного суду Вінницької області.
Звертаючись до суду, позивач підсудність даного позову визначив за правилами ч.ч. 1, 14 ст. 110 ЦПК України за місцем реєтрації позивача, з чим погодився суд першої інстанції відкривши провадження у справі.
Передаючи справу до Тиврівського районного суду Вінницької області для розгляду по суті, суд першої інстанції виходив з положень ст. 116 ЦПК України, оскільки позивач в судові засідання не з'являється, та з неповнолітньою донькою, як вбачається із матеріалів справи тривалий час постійно проживає у АДРЕСА_3, донька навчається в школі № 1101 м. Москви. Місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_2, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 109 ЦПК України справа має розглядатися саме Тиврівським районним судом Вінницької області.
Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе, враховуючи наступне.
Відповідно до положення ст. 116 ЦПК України (у редакції, що діяла до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017), суд передає справи з одного суду до іншого, якщо до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування); якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності; якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; якщо ліквідовано суд, який розглядав справу.
Заборона передачі справи до іншого суду, яка розглядається судом, за винятком випадків встановленим ЦПК України, визначена ч.4 ст. 116 ЦПК України (у редакції, що діяла до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).
З наведених норм процесуального права вбачається, що у суду першої інстанції були відсутні передбачені законом підстави для передачі справи на розгляд Тиврівського районного суду Вінницької області за підсудністю, оскільки позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Право обирати суд, до якого подавати такий позов у разі наявності альтернативної підсудності законодавцем надано саме позивачу. Місцем реєстрації позивача є: АДРЕСА_1, що підтверджується даними довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в м. Києві (а.с. 28). Матеріали справи не містять даних про зняття позивача з реєстрації за вказаною адресою. Також відсутні дані про припинення громадянства України позивача, хоча вказане не впливає на реалізацію нею права на звернення до національного суду. А отже висновки суду першої інстанції є такими, що ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим. А тому позов має розглядатися в Дарницькому районному суді м. Києва.
Крім того, положеннями ст. 173 ЦПК України (у редакції, що діяла до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017) передбачено, що розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених позовних вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.
Суд першої інстанції передаючи справу на розгляд до іншого суду також не врахував, що ним вже розпочатий розгляд справи по суті, що в силу ст. 116 ЦПК України унеможливлює передачу справи до іншого суду.
Доводи апеляційної скарги щодо участі представника позивача в розгляді справи не були підставами для передачі справи на розгляд до іншого суду, а тому ці доводи, не є такими, що могли суттєво вплинути на постановлення оскаржуваної ухвали. А питання щодо упередженості судді вирішуються в іншому порядку передбаченому нормами процесуального законодавства.
Отже, висновок суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншому суду, є помилковим та таким, що не відповідає вимогам ст. 116 ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24.11.2017 - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: