23 січня 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Мазурик О.Ф., Кулікової С.В.
при секретарі: Борисенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит», поданою через представника МірошникаСергія Борисовича, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» про стягнення коштів та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
у жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк національний кредит», в якому просила стягнути з останнього на її користь 7 979 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що 18.11.2013 року між нею та ПАТ Банк національний кредит» було укладено договір про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками. За період з 01.11.2013 року по 01.04.2013 року її картковий рахунок було поповнено на 18 000 євро. В період з 01.11.2013 року по 01.04.2014 року з рахунку було знято 16 400 євро, при цьому за операціями валюта рахунку та валюта в якій знімались кошти не відрізнялись - євро. Всього було проведено 23 операції по зняттю готівки. Вважає, що за ці операції мало бути утримано, згідно тарифів банку 261 євро як плата у розмірі 1,5 % за знаття готівки, 30 євро - плата банку за здійснення операцій по 15 грн., 0, 92 євро - плата банку за CMC повідомлення. Таким чином, з врахуванням знятої суми та зазначених платежів на картковому рахунку у неї має залишитися 308,08 євро, що становить 7 979 грн., проте банк зазначену суму не визнає.
Справа № 761/35730/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/798/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
У листопаді 2016 року ПАТ «Банк національний кредит» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з останньої на свою користь 1 485, 21 євро, що еквівалентно 40 467, 97 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 753, 52 євро, що еквівалентно 20 531, 39 грн., заборгованості по процентам у сумі 678, 91 євро, що еквівалентно 18 498, 47 грн. та 3 % річних від простроченої суми кредиту, що складає 52, 78 євро, що еквівалентно 1 438,11 грн.. Посилаючись на те, що за умовами договору клієнт має самостійно слідувати за станом свого карткового рахунку. Операції за картковим рахунком позивача, які здійснювались за кордоном, проводились за технологією DCC - миттєва конвертація валюти - проведення за кордоном операції у валюті країни - емітента картки (для України це гривня). Іншими словами при знятті чи купівлі за кордоном банкомат чи продавець пропонує миттєво конвертувати суму операції з місцевої валюти в українську гривню. При цьому в банкоматі клієнт отримує місцеву валюту або покупка відбувається у місцевій валюті. У зв'язку із тим, що позивач не перевіряла стан рахунку станом на 28.11.2016 року у останньої утворилась заборгованість перед банком.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2017 року в задоволенні позовів відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове про задоволення первісного позову в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що винагорода, яку вона має сплатити банку, а також інші обов'язкові платежі, встановлені в тарифах банку по операціях з міжнародними платіжними картками для особистих карток фізичних осіб. За зняття готівкою 17 400 євро має бути з картки утримано плату в розмірі 291 євро та за смс - повідомлення в розмірі 0, 92 євро. Відтак, відповідно до розрахунку з карткового рахунку позивача має бути списано 17 691, 92 євро, а залишок становить 308, 08 євро, що еквівалентно 7 979 грн..
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ «Банк національний кредит» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове про задоволення зустрічного позову в повному обсязі.Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що у розрахунку зазначено, що заборгованість складається із нарахувань від суми кредиту (надлімітної суми за процентною ставкою - 60 % річних), за періоди нарахування - кількість днів, з яких складається період нарахування і складає загальну суму заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та 3 % річних від простроченої суми кредиту за весь період. Розрахунок заборгованості є авторизованим та деталізованим, повністю позиціонується з випискою обліку карткових операцій у програмі ВСZCardта випискою по особовому рахунку ОСОБА_2 з програми ОДБ «Операційний день банку», яка обліковує рух коштів за операціями клієнтів з 28.01.2016 року замість програми ВСZ Card.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 підтримала свою апеляційну скаргу та просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги банку.
Представник ПАТ «Банк національний кредит» - Мірошник С.Б. підтримав свою апеляційну скаргу та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2
Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.11.2013 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття карткового рахунку та використання розрахунків за операціями з картками, за умовами якого останній відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 на який нею було внесено 18 000 євро.
Протягом 01.01.2013 року по 18.03.2014 року, ОСОБА_2 здійснювались операції по картковому рахунку на суму 17 400 євро переважно за межами України.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази наявності залишку по картковому рахунку позивача.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що не надано достовірних відомостей щодо миттєвого конвертування суми операцій з місцевої валюти в українську гривню, відповідно до положень технологією БСС - миттєвої конвертація валюти, можливості її застосування за умовами договору. Розрахунок банку не місить в собі відомостей у зв'язку із чим виникла заборгованість, підстави для нарахування заборгованості та з чого вона складається.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1. ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч. 4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1069 цього ж Кодексу якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким,що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
На підставі договору про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками, укладеного між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_2 від 18.11.2013 року було відкрито картковий рахунок та видано ОСОБА_2 картку для здійснення розрахунків. Остання зобов'язалася сплачувати банку плату за послуги, що надаються банком при використанні картки та обслуговуванні карткового рахунку у розмірі та в строки, які встановлені Тарифами ПАТ «Банк Національний Кредит» (п.1.2.2 договору).
Пунктом 1.2.4 цього договору передбачено, що клієнт самостійно слідкує за коштами на картковому рахунку та не допускає виникнення заборгованості перед банком, яка перевищує залишок по картковому рахунку, далі - «надлімітна сума». У разі виникнення «надлімітної суми» на неї нараховуються проценти у розмірі 60 %.
Відповідно до п. 39 Тарифів ПАТ «Банк Національний кредит» по операціях з міжнародними платіжними картками для особистих карток фізичних осіб (тарифна програма «Драйв») (надалі Тарифи) плата банку за операції по видачі готівки по картці в банкоматах/ POS - терміналах інших банків за межами України, відсотки від суми операції - 1,5% + 15 грн. утримуються автоматично з карткового рахунку клієнта.
В примітках до Тарифів зазначено, що при здійсненні платіжної операції на території України в гривнях система використовує розрахункову валюту - гривня. При здійсненні платіжної операції в країнах євро-зони система використовує розрахункову валюту євро. При здійсненні платіжної операції за межами України та країн євро - зони система використовує розрахункову валюту - долари США.
Сума операції, від розміру якої стягується винагорода, включає в себе винагороду установи банку, яка видає готівкові кошти.
За обставинами справи встановлено, що ОСОБА_2 мала на картковому рахунку 18 000 євро. Поповнення рахунку було проведено у валюті - євро.
У період з 14.12.2013 року по 21.03.2014 року ОСОБА_2, перебуваючи за межами України у країнах євро - зони здійснила 23 операції по зняттю коштів з карткового рахунку у різних банкоматат та терміналах на загальну суму 17 400 євро. Дані обставини учасниками справи не заперечувалися.
При розгляді справи у апеляційному порядку представник банку наполягав на тому, що за кожним разом при знятті позивачкою грошових коштів проводилася конвертація валюти, за що з рахунку позивачки також знімалися кошти та що зняття коштів за конвертацію валюти відбувалося у відповідності з Правилами розрахункових операцій в міжнародній системі «Майстер Карт». Судом було запропоновано представнику банку надати детальний розрахунок заборгованості з посиланням на відповідні пункти Правил, Тарифів чи умов договору. Але надалі, представник банку визнав, що оскільки картковий рахунок відкритий в євро та позивачка здійнювала зняття коштів у країнах євро - зони у валюті євро, то конвертація не повинна була здійснюватися та відповідно позивачка не повинна була оплачувати послуги банку за конвертацію валюти.
При цьому у наступних письмових поясненнях від 09.01.2018 року представник банку вже посилається на те, що при знятті готівки у банкоматах банків на території країн євро - зони, банком, який видавав клієнту готівку, стягувалася комісія за здійснення операції, про що клієнта було повідомлено шляхом надсилання та мобільний телефон SMS - повідомлень. У цих же поясненнях представник банку послався на те, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги.
При цьому належного розрахунку, з якого б вбачалося, яка ж сума знімалася як комісійна винагорода банками країн євро - зони, які видавали клієнту готівку надано не було ні ОСОБА_2, ні банком.
Ставлячи вимогу про стягнення залишку коштів на рахунку, позивачка у розрахунок знятих та списаних коштів включила зняті готівкові кошти, плату ПАТ «Банк національний кредит» за зняття готівки та за SMS - повідомлення, проте не включила комісійну винагороду банків, через термінали яких вона знімала готівкові кошти у країнах євро - зони.
Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2. Із залишку коштів на рахунку 308,09 євро, про які вказала позивач, підлягає виключенню сума комісійної винагороди банків, через термінали яких знімалися кошти, проте таких доказів позивач не надала, а відтак не довела, що саме така сума залишку у неї є на рахунку та чи взагалі є залишок коштів на рахунку.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У зустрічній позовній заяві банк зазначав, що у ОСОБА_2 виникла надлімітна заборгованість у зв'язку з тим, що відбувалася конвертація валют, та що на цю надлімітну суму нараховані відсотки. Проте, як вже вказувалося вище будь - яка конвертація не проводилася, а тому списання грошових коштів з рахунку позивачки за конвертацію валюти є незаконним. Жодного посилання у зустрічному позові на те, що надлімітна сума виникла у зв'язку із зняттям з рахунку позивачки комісії банку, через банкомат якого знімалися грошові кошти немає. З цих підстав позов не заявлявся, відповідний розрахунок не надавався, а тому суд першої інстанції розглядав справу у межах заявлених позовних вимог та з тих підстав, з яких було заявлено зустрічний позов.
Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відтак зміна банком підстав позову на стадії апеляційного розгляду, про що викладено у письмових поясненнях, не дає права розглядати підстави позову, які не розглядалися судом першої інстанції.
А тому посилання представника банку на те, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України не можна визнати обґрунтованими. Дана норма, за певних умов, надає право суду апеляційної інстанції вийти за межі доводів апеляційної скарги, проте не надає права виходу за межі позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційних скаргах.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови виготовлено 24.01.2018 року.
Головуючий
Судді