24.01.2018
Справа № 720/1856/17
Провадження № 2-а/720/10/18
23 січня 2018 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
за участю секретаря Лупу О.Д.
позивача ОСОБА_1
відповідача Чубрей В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоселиця адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці Чубрей Валерія Сергійовича та управління патрульної поліції в м. Чернівці про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці Чубрей В.С. та управління патрульної поліції в м. Чернівці про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 25 листопада 2017 року відповідачем відносно нього була винесена постанова серії АР № 755809 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 Кодексу України за нібито порушення здійснення маневру повороту ліворуч при виїзді з другорядної на головну дорогу. Оскільки, відповідач притягнув його до адміністративної відповідальності без достатніх належних та допустимих доказів, які б підтвердили його вину, та із порушенням процесуального порядку винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без роз'яснення його процесуальних прав, просив скасувати дану постанову та закрити провадження у справі.
В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив задовольнити позовні вимог в повному обсязі.
Відповідач Чубрей В.С. позов не визнав та пояснив, що 25 листопада 2017 року позивач допустив порушення здійснення маневру повороту ліворуч при виїзді з другорядної на головну дорогу, порушив розташування транспортних засобів на проїзній частині, а саме в порушення п. 10.4 ПДР не зайняв крайнє ліве положення, призначене для проїзду в даному напрямку. Навпаки, при наявності колони на лівій смузі руху, позивач не став в ряд, а зайняв праву сторону руху, після чого здійснив поворот наліво, у зв'язку із чим, його було зупинено та звернуто увагу на допущене правопорушення. Відповідач свою провину не визнав, після чого ним були роз'яснені права та винесено постанову серії АР № 755809 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 Кодексу України та накладено адміністративне стягнення в межах санкції даної статті.
Представник управління патрульної поліції в м. Чернівці подав до суду заперечення, в якому позов не визнав та зазначив, що постанова серії АР № 755809 від 25 листопада 2017 року була винесена працівником патрульної поліції - відповідачем у справі із додержанням вимог чинного законодавства, а тому просив відмовити у позові.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 листопада 2017 року інспектором батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці Чубрей В.С. була винесена постанова серії АР № 755809 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 2 КУпАП, у зв'язку із тим, що в м. Чернівці на перехресті вулиць Фастівської та Січових Стрільців (М.Олімпіади) під час здійснення маневру повороту ліворуч, ОСОБА_1 не зайняв відповідне крайнє положення, чим порушив п. 10.4 ПДР.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п. 10.4 Правил перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього руху, зокрема за порушення правил проїзду перехресть, розташування транспортних засобів на проїзній частині, тощо - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Оцінюючи правомірність винесеної відповідачем постанови, суд виходить з наступного.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, а також відеозапис з нагрудної камери поліцейського встановив, що обставини події та поведінка позивача підтверджують порушення ним Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що ОСОБА_1 рухаючись на автомобілі по дорозі, зайняв праву смугу руху після чого повернув наліво, при цьому маючи намір про розворот наліво завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині зліва, не дивлячись на те, що по лівій смузі руху була наявна колона з автомобілів, водії яких також повертали наліво.
Таким чином, в діях позивача ОСОБА_1 наявне порушення п. 10.4 ПДР, яке охоплюється ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Посилання позивача на те, що вул. Фастівська по якій він рухався має односторонній рух, де не відмічені смуги, суд не приймає до уваги як обставину яка спростовує його винність у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до п. 11.1 ПДР, який регламентує розташування транспортних засобів на дорозі, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками, за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Таким чином, позивач не спростував докази надані відповідачем, а лише послався на його невинність, що не виправдовує допущене ним порушення.
Що стосується порядку розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3,5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому згідно ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього кодексу.
Стаття 258 КУпАП містить вичерпний перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема частиною другою визначено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення, в тому числі, і правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.
Слід зазначити, що згідно Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі №25-рп/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Крім того, в тексті даного Рішення Конституційного Суду України зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VIII, який був прийнятий після винесення Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №25-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, положеннями частини п'ятої даної статті передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Також, відповідно до п.1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 4 Інструкції встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.
Вказані норми є чинними на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи.
Отже, встановивши порушення правил дорожнього руху, відповідач з дотриманням порядку розгляду адміністративної справи, виніс правомірну постанову про накладення стягнення у вигляді штрафу на місці вчинення правопорушення, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку із чим, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, суд керуючись ст.ст. 242-246, 250 КАС України,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці Чубрей Валерія Сергійовича та управління патрульної поліції в м. Чернівці про скасування постанови серії АР № 755809 від 25 листопада 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, відмовити.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: