Єдиний унікальний номер 725/364/18
Номер провадження 2-о/725/7/18
24.01.2018 року м. Чернівці
Суддя Першотравневого районного суду м. Чернівці Федіна А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
У січні 2018 року заявник звернувся до суду з вище вказаною заявою та просив встановити факт, що свідоцтво про право власності на житло від 05.01.1996 року №252, видане АТ ЧРТЗ на ім'я ОСОБА_3 належить його покійній матері ОСОБА_4.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 185 ЦПК України, яка підлягає застосуванню в даному випадку, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Так, дана заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Зі зімсту заяви вбачається, що встановлення факту належності матері заявника, яка померла 26.04.2017 року, свідоцтва про право власності необхідне заявнику для прийняття спадщини.
Як роз'яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Разом з тим, заявник не посилається на докази, які підтверджують неможливість виправлення допущеної описки у правовстановлюючому документів іншим способом, окрім як звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема щодо звернення заявника до органу, який видав свідоцтво про право власності.
Крім того, заява не містить актуальних даних щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки свідоцтво про встановлення факту належності якого просить заявник, видане 05.01.1996 року ОСОБА_1 та членам його сім'ї.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в п. 5 останови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами
в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва.
Як вбачається з матеріалів заяви, заявником в даному випаду зазначено заінтересованою особою свого брата ОСОБА_2, проте заява не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує правові наслідки встановлення факту про який він просить у заявлених ним вимогах саме для визначеної ним заінтересованої особи - ОСОБА_2 та не вказує в чому саме полягає його заінтересованість, з урахуванням того, що останній прийняв спадщину після смерті матері, на що вказує заявник у тексті заяви.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 185, 294, 318, 258, 260, 272, 353 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу залишити без руху, надавши позивачу з дня отримання ним даної ухвали 7-денний строк для усунення недоліків, вказаних в описовій частині ухвали.
У разі невиконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у вказаний строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Відповідно до ст.353 ЦПК України ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна