Справа № 184/1938/17 Суддя 1 інстанції ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/774/49/К/18 Суддя-доповідач ОСОБА_2
23 січня 2018 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7
засуджена - ОСОБА_6
В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та звільнити її від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28.04.2000 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст. 229-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Ухвалою Судової колегії з кримінальних справ Дніпропетровського обласного суду від 20.07.2000 року вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28.04.2000 року змінено та ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст. 229-1 КК України з застосуванням ст. 44 КК України (1961 року) призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини особисто їй належного майна з відбуванням покарання в установі по відбуванню покарань загального режиму.
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року у задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_6 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку було відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що засуджена ОСОБА_6 свідомо ухилялась від відбування призначеного їй покарання, оскільки порушила запобіжний захід, зникла з постійного місця проживання та була об'явлена у розшук, а тому перебіг строку звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку був зупинений та відновлений лише з моменту її затримання 11.03.2016 року, тобто не закінчився строк для звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги засуджена ОСОБА_6 посилається на ті обставини, що суд безпідставно відмовив в задоволенні її клопотання, на що є усі підстави, а саме, з дня винесення вироку по день її затримання вона від правоохоронних органів не переховувалась, офіційно працювала та при досягненні 45-річного віку вносила відповідні відомості до паспорта громадянина України, а тому на підставі ст. 80 КК України має бути звільнена від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженої, просив колегію суддів відмовити у її задоволенні, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Засуджена ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, просила ухвалу суду скасувати та застосувати до неї положення ст. 80 КК України.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та матеріали особової справи щодо засудженої ОСОБА_6 , обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, зіставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженої не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , про те, що відмовляючи в задоволенні її клопотання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що з дня винесення вироку по день її затримання вона від правоохоронних органів не переховувалась, офіційно працювала та при досягненні 45-річного віку вносила відповідні відомості до паспорта громадянина України, а тому має бути звільнена від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, не можуть бути прийняті до уваги.
У відповідності до вимог ст.152 КВК України однією з підстав звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Давність виконання обвинувального вироку це перебіг визначеного законом часу з моменту набрання обвинувальним вироком законної сили і приведенням його до виконання, протягом якого покарання не було застосовано до засудженого і вирок залишився не виконаним.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання, у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Згідно ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання.
Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався.
На думку колегії суддів, розглядаючи клопотання засудженої ОСОБА_6 суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини провадження та в достатній мірі вмотивував свій висновок про те, що клопотання засудженої не підлягає задоволенню.
Відповідно до вироку Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28.04.2000 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст. 229-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, та залишено запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання до вступу вироку в законну силу (а. ос. справи 11-15).
Ухвалою Судової колегії з кримінальних справ Дніпропетровського обласного суду від 20.06.2000 року вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28.04.2000 року змінено та ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст. 229-1 КК України з застосуванням ст. 44 КК України (1961 року) призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини особисто їй належного майна з відбуванням покарання в установі по відбуванню покарань загального режиму (а. ос. справи 16-19).
Вказаний вирок було направлено на виконання начальникові Орджонікідзевського ГУ УМВС, однак вирок у виконання приведено не було, внаслідок того, що засуджена змінила місце проживання, виїхала з м. Орджонікідзе до м. Дніпропетровськ, не повідомивши правоохоронні органи.
З урахуванням зазначеного, засуджену ОСОБА_6 постановою від 20.11.2000 року було оголошено у розшук (а. ос. справи 6) та затримано 11 березня 2016 року (а. ос. справи 1-2), тому перебіг строку давності виконання обвинувального вироку зупиняється та відновлюється лише з моменту її затримання, тобто з 11 березня 2016 року.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду в тій частині, що засуджена не підлягає звільненню від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Отже, колегія суддів, вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 необґрунтованими, тому вони не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 80 КК України, ст.ст. 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 , про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Апеляційного суду
Дніпропетровської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4